Ця Рада – самозакохане болото. Але, може, не в ній одній проблема

Це про щось суто людське. Коли дивлюся на більшість нинішніх депутатів, не покидає відчуття, що це батальйон цілковитих хамів, що раптом прикупили для себе найелітарніший закритий клуб. І живуть у ньому, немов у паралельній від нас реальності.

Ні, я далекий від ілюзій щодо попередніх скликань. Добре пригадую ті, в яких сам був: із третього по шосте. Бувало й не таке... Але так, щоб останні залишки сорому на смітник, щоб аж настільки «з Івана – пана», то все ж ні. Чогось соромилися, щось тихенько приховували, десь грали за заведеними правилами...

Тепер же – ледь не кожен «на Майдані стояв», навіть, якщо його насправді там і в спомині не було, або ж «на фронті кров проливав», навіть коли виїздив туди лише на фотосесію...

Коли нема сорому й культури, стримуючим фактором може бути хіба страх чи хоч якась боязнь. А в цих же стовідсотковий пофігізм – воно, бачте, на президента плювати хотіло, прем’єр йому не начальство, від силовиків кругова порука рятує, а виборці – взагалі не люди.

Але я ж іще й соціологічні дослідження читаю й щось трошки моделювати вмію та розумію, що якщо зараз це все самозакохане болото відправити у відставку, то на дострокових наш «мудрий і непідкупний» народ із цього зборища повторно обере всіх найгірших, а тих, хто ще більш-менш нормальний, замінить на таке «ге», що хоч носа затикай.

То, перефразовуючи Жванецького, може не лише «в консерваторії щось міняти треба»?