Мені був потрібен цей парад, а ті хто проти – проплачені з Москви

Дивився військовий парад, клубок до горла таки підкочувався. Особливо в ці останні роки, коли йде війна. Мені був потрібний цей парад для впевненості й віри в перемогу, для гідності й гордості, для самоутвердження й розуміння, що ніхто нас не підкорить і не зламає.

Чомусь думаю, що нас отаких більше, ніж нитиків, які завжди стогнали й будуть квилити, що й країна їм не така попалася, і війну не так ведемо, і влада не та, і народ так думає та поступає. Нас більшість, а тому країна переможе й стане успішною та щасливою.

А ті, хто проти... Зараз вони трохи принишкли, хіба проплачені з Москви політтехнологи криваві гроші напередодні повідпрацьовували. А мені згадався той найдраматичніший парад 24 серпня 2014 року. Який тоді ґвалт стояв, якої лише брехні не навигадували, скільки бруду вилили. І все під соусом «ультрапатріотизму» та «піклування» про бійців на фронті. Недавно з іншого приводу довелося аналізувати: де зараз усі ті «вболівальники»? Найактивніші, які тоді закликали до збройного протистояння «злочинній владі» (усякі там «Батальйонні братства», «Треті Майдани», «Наждаки» та пару сотень менш галасливих), уже в Москві, окупованих Криму та Донбасі. Уся політизована наволоч, яка тоді так «щиро» обурювалася, досі в Києві, але вже чітко засвітилися як колаборанти, підспівувачі, п’ята колона. Це їхні заяви проти України передруковують усі російські ЗМІ й куплені Кремлем західні видання.

А нам потрібний цей парад, нам треба зберігати віру й примножувати наснагу, ми вистоїмо.

З Днем Незалежності!