Успіх Зеленського був би неможливим без допомоги Порошенка

Хай простять мене прихильники Петра Порошенка, який чимало зробив, як проукраїнський президент, але ми роками не бачили в ньому живу людину. З емоціями, із живим гумором, із нефальшивими реакціями. Ми бачили маски: будівничого, головкомандувача, віруючого православного, міцного господарника, але чим живе Петро Олексійович в неробочий час, що викликає в нього сміх, страх і ненависть як у людини? Коли країну трясли скандали із Семочком, нападом РФ у Керченській протоці, заробітками сімейства Свинарчуків — ми чекали від президента діалогу. Але натомість була або мовчанка, або рівень спілкування із народом, який у 2014 отримав Порошенка у першому турі — бажав кращого.

Мені дико передивлятися відео, де президент сидить у медпункті і здає кров, а на цю подію потрібна попередня акредитація — але за кілька днів взаємного відео-пінг-понгу із Володимиром Зеленським він показав емоцій більше ніж за попередні п`ять років, а то і активну політичну кар’єру із 2004 року. 
Ми хотіли не прилизану декоративну картинку в якості президента, ми хотіли президента, якого можна запросити в гості, піти у розвідку, піти разом на футбол. Дуже шкода, що технологи Порошенка сакралізували його і ліпили образ золотого тільця, а не показували людську сторону.