«Утилізація мему». Як українці справляються з російськими фейками

Я побачив вже кілька постів про те, як погано робити написи намальованими трупами, бо це псує карму.

Можливо, звичайно, я чогось не знаю про карму... Бо, є езотерики розвідувального напрямку, які ворожать на власному зображенні в ютубі...

Але, Костніца в Седлицях – осуарій, створений у склепі церкви Всіх Святих на цвинтарі цистеріанського монастиря в Седліце, на околиці сучасного міста Кутна Гора (Чехія), показує, що відношення до смерті навіть у християнських культурах є дуже різним. Замість того, щоб ховати людей, з їхніх черепів роблять скульптури. І це вважається актом творчості та віри.

Нагадаю, що хайп почався з дибільної фейкової публікації про портрет Бандери, викладений на снігу тілами окупантів. При чому, саме це повідомлення було спрямоване на дегуманізацію українських вояків.

Все, що відбувалося потім, має назву «утилізація мему». Українці «утилізували» дибільний фейк про портрет Бандери, доводячи це повідомлення до абсурду.

Це абсолютно звичайна практика.

Так, наприклад, коли з'явився мем «ватнікі» – росіяни почали їх вдягати, щоб продемонструвати «да, ми такі, нам це не образливо».

Це і є «утилізація».

Чи хотів хтось, щоб це були реальні тіла ворогів?

Мабуть, таких людей багато, але ми не знаємо...

Чи є це поганим?

На мій погляд, ні. Бо, людська етика не карає за думки чи емоції. Вона карає за погані дії.

Право ненавидіти та демонструвати свою ненависть є невід'ємним правом кожної людини, яка переживає втрату.

Тим більше, що ні фейбук, ні жодна інша система, не мають для цього правил, або стандартів.

Чи доброю практикою є створення картинок з трупів?

Думаю, що ні.

Але, в кожній ситуації потрібно дуже ретельно розуміти контекст. І про контекст потрібно спілкуватися.