Теракт у Києві. А що б робили ви, якщо мали зброю?
Зброя і самозахист: де межа?
У лютому–квітні 2022 року зброю видавали просто під розписку в кожному відділенні поліції, і ніхто не розстрілював на вулиці мирних людей. Принаймні, такої інформації публічно не було.
Бо державі потрібний був захист від ворога, і потрібна була допомога всіх без винятку – і пішли добровольці.
Через 4 роки людей хапають на вулиці, щоб видати їм ту саму зброю для захисту держави, але суперечки про те, що легалізація видачі, зберігання та носіння короткоствольної зброї може вберегти від того, що хтось, незадоволений діями чи бездіяльністю держави, застрелить перехожого, тривають.
Що вказує на те, що носіння короткоствольної зброї не врятує від таких випадків?
Опублікували відео, де двоє поліцейських, які не тільки мали при собі зброю, але й за службовим обов'язком повинні були і були готові її застосувати, натомість почали тікати, щоб врятувати свої життя, а не життя жертви нападу.
Що б зробив кожен із вас, маючи при собі зброю? Дайте собі відповідь особисто. Не потрібно писати публічно — просто особисто, перед дзеркалом, дивлячись в очі страху бути вбитим або засудженим.
Так-так, не дивуйтеся: у будь-якому разі, навіть якби власник зброї поранив або вбив нападника, був би суд і був би вирок. А те, яким був би цей вирок, – привід для окремої публікації. У заголовках від державних чиновників це звучить як перемога добра над злом, коли група професіоналів знищила терориста. А коли людина проти людини — все вже не так однозначно, тому що монополія на вбивство належить виключно державі. Це аксіома.
І ще два аргументи проти легалізації. Точніше, проти того, що легалізація зброї щось змінить. Нападник користувався зброєю, яку отримав цілком законно.
Ніхто не забороняв тому, у кого є на таких самих підставах і така сама зброя, вийти і захистити перехожих від нападу. Це вже постфактум розвели дискусію: «от якби у мене був пістолет», «от якби був закон». Так, а що зараз заважало взяти рушницю?
Ну і наостанок: погляньте на країни з «розвиненою демократією». Там дозволено мати короткоствольну зброю, але на вулицях і в громадських будівлях все одно трапляються особи, які позбавляють життя інших – і, як правило, не за допомогою пістолета, який можна сховати й пронести непомітно. Використовується щось потужніше і з особливим цинізмом.
Моя думка: не потрібні нові закони в цьому напрямку. Потрібно з тими законами, що є, навчитися жити в суспільстві, бути готовими визнавати помилки, бачити факти, а не фейки, думати, чекати і розраховувати, що всі цей закон дотримуватимуться.