Економічне бронювання. Питання і відповіді без емоцій

Отже, коли хвиля накалу (я сподіваюсь) пройшла, а емоції – вщухли, давайте зробимо короткий FAQ по економічному бронюванню.

Все про що ви хотіли дізнатися, але соромились спитати.

Чому це потрібно, хіба не існує постанов Кабміну, які вже регулюють порядок бронювання?

Бронювання відбувається з перших днів Великої війни. Перші порядки бронювання були розроблені в далекому 2014-му, а вже у 2022-му Кабмін розробив постанову №76, якою зараз і відбувається бронювання.

Цей механізм змінюється, доповнюється та оновлюється.

Втім, кожен підприємець вам відповість, що працює він, м’яко кажучи, з перебоями.

В середньому, на кожному підприємстві мобілізований кожен десятий співробітник. Це критична межа, за якої більшість бізнесів суттєво втрачають прибуток. Від мобілізації ми не можемо відмовитись, бо мобілізація – це про збереження життя країни, це зрозуміло.

Але ми можемо зробити так, щоб зберегти критичних для бізнесу спеціалістів, без яких підприємства зупиняться.

Зупинка підприємств – відсутність прибутку. Відсутність прибутку – відсутність податків. Відсутність податків – відсутність фінансування Сил оборони.

Відсутність фінансів для боротьби дорівнює капітуляції.

Це відкуп від армії?

Проведімо чітку межу.

Відкуп – це конверт для чиновника, це хабар за групу інвалідності чи фейкове місце в аспірантурі, це місце в бусіку через кордон чи у групі «туристів» через гори.

Єдиний універсальний спосіб зрозуміти, чи є працівник критичним для бізнесу – це готовність бізнесу сплачувати податки за цього працівника.

Ці податки підуть напряму на фінансування Сил оборони України.

Отже, ми маємо формулу, коли заброньований спеціаліст не тільки працює, а й приносить куди більший фінансовий внесок для оборони.

Тому, ні, це – не відкуп.

Це поділ на багатих і бідних?

У цій моделі взагалі немає участі робітника (якщо це не самозайнятий ФОП).

Збір сплачує бізнес.

Умовно, на підприємстві є 50 людей, але саме Андрій, Михайло та Микола – критичні для того, щоб компанія працювала далі.

Бо Андрій – головний інженер, Михайло конструктор, а Микола керує станком, на якому потрібно було вчитися за кордоном рік. Власник цього бізнесу сам заплатить за них збір, бо без цих людей у нього не буде жодної роботи. Або буде, але через півроку, під час якого він навчатиме нових робітників, а підприємство, тим часом, залізе в борги.

І немає різниці яку Андрій, Михайло і Микола отримують зарплатню, бо важливою є лише їх значущість для підприємства, їх функціональна цінність, їх «критичність».

Чому просто не визначити перелік критичних професій і бронювати за ними?

Бо тоді ми автоматично вважаємо, що чиновник знає бізнес краще, ніж його власник. А це – не так.

У нас є перелік критичних спеціальностей, за якими відбувається бронювання.

Чи він достатній? – ні.

Навіть якщо його розширити, то наступного дня у нас буде черга підприємців, чиї критичні спеціальності залишилися за бортом.

Кожен бізнес вважає, шо він по своєму - критичний і має на це право.

Це зірве мобілізацію?

За різними оцінками (як нашими, так і в ЗМІ) в Україні мобілізаційний потенціал становить мінімум 5-6 млн чоловіків.

Чи був у нас запит на мобілізацію їх всіх? – ні.

Відповідно, стоїть питання щодо того, хто не має бути мобілізований.

Я голосував за закон «Про мобілізацію», бо це був запит військових. Всі їх запити ми виконали. Але військові потреби нероздільні з економікою.

Ця війна – війна людських ресурсів проти ефективності. Ефективність економіки – одна з її складових. Без працюючої економіки нам не перемогти. В принципі - нікому не перемогти. Не дарма є вислів, що «другу світову виграла економіка США».

Звісно, можна сказати, що інженер-конструктор куди важливіший у ролі штурмовика, ніж розробник передового оборонного стартапу (так, це реальний приклад), але це буде брехнею.

До чого я це.

Ніхто не збирається бронювати 100% чоловіків. Це неможливо навіть технічно.

Та і мета - не врятувати всіх від війни, а передбачити безперебійну роботу лише критичних працівників.

Мова йде лише про певний відсоток.

Це чергове відтермінування демобілізації?

Демобілізація залежить від набору людей до війська. Всі необхідні інструменти для цього ми дали ТЦК. І, будьмо відвертими, це дає результати.

Втім, без “економічного бронювання” ми ризикуємо зупинити безліч підприємств. Підкажіть, якщо внаслідок відсутності цих запобіжників десь за рік нам не буде чим платити зарплати військовим, то це позитивно вплине на бажання людей йти служити? – звісно ні.

Тоді про демобілізацію взагалі не йтиме навіть мови.

Чи зможуть бронюватися самозайняті ФОП?

У нас є цілі індустрії, де ФОПи є важливою складовою бізнес-процесів. Не бронювати їх, я вважаю, було б помилкою.

Через це в одному тільки ІТ ми втрачаємо мільярди, через зриви контрактів та перестороги іноземців в укладанні нових саме з українцями.

Тому у двох з трьох моделей ми заклали цю опцію. Втім, для них є додаткові вимоги по термінах реєстрації та обороту, щоб відсіяти “фейкові” ФОПи.

Як бути з дефіцитними ВОС?

Це питання поки залишається відкритим.

Є певне бачення, але воно потребує узгодження насамперед з військовими.

Рішення прийматимемо під час роботи над законопроєктом вже у Раді.

Як виглядатиме процедура, бо ті, хто мають зараз отримувати бронь, натомість отримують «бойові» повістки?

З самого початку ми виходили з того, що повинна бути чітка процедура: сплата збору – тимчасова бронь – оновлення даних – повноцінна бронь, яка оновлюється щомісяця. У тексті законопроекту ми поклали процедурно це питання на Кабмін.

Чи закріплювати його на рівні закону – також буде обговорюватись окремо.

Дякую.