Маріуполь, Попасна, Рубіжне… Україна має говорити про злочини Росії вголос на світовому рівні

Окупанти застосовують на Луганщині й у Маріуполі зброю невибіркової дії, яка спричиняє тотальну руйнацію житлових кварталів, а також обстрілюють гуманітарні коридори.

Наразі ребром стоїть питання щодо організації гуманітарного коридор для людей з «Азовсталі». Чи встигне Україна врятувати мешканців багатостраждального Маріуполя? На мою думку, шляхи до вирішення цієї надскладної задачі існують і лежать у площині міжнародної дипломатії.

Ми встигнемо це зробити.

Нещодавні відвідини Києва генсеком ООН дають підстави сподіватися на те, що російська сторона швидше за все погодиться на пропозицію організації гуманітарного коридора, щоб зберегти обличчя. Хоча обличчя у російського окупанта немає.

Зауважу, що до питання деблокування й евакуації цивільних мешканців Маріуполя долучився не тільки генсек ООН, а й президент Туреччини Реджеп Ердоган. Понад те, Туреччина навіть готова надати власний флот для проведення евакуаційних заходів. У свою чергу США дали чітко зрозуміти Російській Федерації, що подальше знищення мирного населення в Маріуполі спричинить відповідну реакції Сполучених Штатів.

Користуючись нагодою, також приверну увагу до кричущої ситуації з евакуацією мирного населення, яка склалася на Луганщині в містах Рубіжне й Попасна.

Ця ситуація ускладнюється тим, що на території Луганської області підтверджено використання Російською Федерацією зброї невибіркової дії. Громадська ініціатива «Права Справа» зафіксувала передислокацію на території Луганщини установок дистанційного розмінування УР-07 Пересортування. Цього озброєння немає у ЗСУ.

Ідеться про системи дистанційного розмінування, які використовуються росіянами не за прямим призначенням. А саме – для руйнації житлових районів і пунктів активної оборони ЗСУ.

Буквально декілька днів тому вдалося задокументувати використання установки УР-07 в місті Рубіжне. Цілий житловий квартал фактично був знесений з лиця Землі. Причому рашисти стріляли не по позиціях ЗСУ, а в першу чергу – саме по житловій забудові. Після того, як «Права Справа» оприлюднила цю інформацію, окупанти були змушені офіційно визнати факт застосування установок УР-07.

До речі, вони так само використовуються і в Маріуполі. На мою думку, Україна має говорити про це вголос на світовому рівні.

Варто зауважити, що російськими окупантами використовуються не лише установки дистанційного розмінування, але й термобарична зброя. Йдеться про ТОС-1 «Солнцепек». Ця зброя випалює все живе в радіусі до 2 км. Використання цих видів озброєння заборонено всіма міжнародними конвенціями. Тому Росії навряд чи вдасться зберегти своє звіряче обличчя, коли ми говоримо про долю цивільного населення і в Маріуполі, і в Попасній, і в Рубіжному.

Вивезення цивільних із гарячих точок ускладнюється тим, що окупанти систематично обстрілюють евакуаційні колони.

Зокрема, у Попасній Луганської області 30 квітня окупаційні війська РФ розстріляли два евакуаційні автобуси. Зв’язок з водіями та пасажирами було втрачено. За день до того з Попасної евакуювали 31 мешканця, хоча охочих було значно більше.

І в цьому полягає основна небезпека. Росія може на загал погодитися на організацію так званих «зелених коридорів», навіть за участю представників гуманітарної місії ООН чи ОБСЄ. Але на момент евакуації почати обстріл евакуаційного транспорту. Це було вже неодноразово, в тому числі і у Маріуполі. Українська сторона має попередити міжнародні інституції про можливість таких подій. Адже йдеться про ймовірну загрозу не лише мирному населенню, а й представникам міжнародних дипмісій.

Нагадаю, 30 квітня у Маріуполі з території заблокованого рашистами заводу «Азовсталь» розпочалася евакуація цивільних. Як повідомив у своєму відеозверненні заступник командира полку «Азов» капітан Святослав Паламар, анонсований російськими окупантами режим тиші почався із запізненням на 5 годин, а евакуаційна колона запізнилася на понад 12 годин. При цьому вдалося вивезти лише 20 цивільних осіб, а поранених військових евакуаційна місія ігнорує.