День пророка Іллі. Чому це свято таке важливе для церкви

Сьогодні Церква згадує пам'ять святого пророка Іллі, який жив за 9 століть до земного народження Спасителя.

З Біблії ми дізнаємося про багатьох пророків, які звіщали людям волю Божу, пророкували про майбутнє певного народу, навіть про долю певних царів. Але не всі, хто брався звіщати майбутнє, були справжніми пророками, є багато прикладів і лжепророцтв – хибних, викривлених передбачень, які видають людські вигадки за Божественне Одкровення. Господь закликав берегтися таких: «Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі» (Мф. 7: 15) і попередив, що «багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять» (Мф. 24: 11).

Чим же відрізняється справжнє пророцтво від хибного передбачення, чи звичайного прогнозування? Найперше тим, що пророцтво є виявом волі Божої у світі, а пророки діють і свідчать від Святого Духа: «Знайте насамперед те, що ніяке пророцтво в Писанні не залежить від власного вирішення. Бо ніколи не було пророцтва з людської волі, а промовляли його святі Божі люди, натхнені Духом Святим» (2 Пет. 1: 20 – 21).

У цьому сенсі пророцтво безпосередньо не стосується конкретних фізичних, соціальних, політичних, культурних чи будь-яких інших подібних процесів, що відбуваються в цьому світі. Пророцтво має відношення загалом до боротьби добра і зла у цьому світі, воно надчасове, глобальне. У Новому Завіті дар пророцтва згадується серед особливих дарів Святого Духа.

На противагу пророцтву, передбачення пов'язані саме з цим земним світом, з теперішнім часом, у всіх його матеріальних проявах. Це можуть бути як передбачення, наприклад, про можливі зміни клімату, розвиток політики чи економіки країни, про конкретну людину чи групу людей. Але передбачення ніколи не враховує духовний аспект життя, що, навпаки, є сенсом пророцтва. Передбачення говорить про те, яким може стати людина чи група людей в майбутньому, а пророцтво свідчить про те, якими їх хоче бачити Бог, воно звіщає про Божий Промисел.

До речі, наше слово «пророк» від «пророкувати, звіщати» є перекладом єврейського слова «наві» (nabi), що означає не лише пророка у вузькому розумінні, а й наставника, викривача неправди, вихователя. Подібне значення має і грецький відповідник «профітіс» (προφητης), провісник.

Пророки не потребували жодної матеріальної винагороди, публічного визнання чи слави. Часто, на жаль, вони залишалися не почутими і не оціненими своїми сучасниками, адже викривають хиби і вади суспільства, закликаючи стати на шлях істини – а це багатьом не подобається. Але істина, яку звіщають пророки, вона вічна і непідвладна часу. Тож рано чи пізно, за Божим Промислом, вона буде почута і справджена. Бо говорить Господь: «Я звіщаю від початку, що буде у кінці, і від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада відбудеться, й усе, що Мені вгодно, Я зроблю» (Іс. 46: 10).