Слово Митрополита Епіфанія на панахиді за спочилим Патріархом Філаретом
Ім'я та праця Святійшого Патріарха Філарета назавжди увійшли в історію і нашої Помісної Церкви, і України
Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Вчора відійшов у вічність Святійший Патріарх Філарет.
Тілом він ще тут, серед нас, а душею вже перед Богом, у вічності. І наш найперший християнський обов'язок, особливо зараз – молитва за нього, щоби Господь прийняв його душу в Царстві Небесному, упокоїв її там, де всі праведні спочивають.
Життєвий шлях спочилого владики був надзвичайно довгим. Народився і зростав він в українській родині на Донбасі в роки сталінського терору та примусової колективізації.
У дитинстві був свідком наслідків Голодомору-геноциду, на собі відчув, за власним свідченням, дію атеїстичної пропаганди. Але трагедія війни, втрата на фронті батька змінили його життя назавжди – він щиро, всім серцем навернувся до Бога, до Церкви та вирішив усе своє життя присвятити молитві та служінню. Бо він ще тоді, в юності, відчув, що божественна любов перемагає смерть.
Нині цей шлях, розпочатий у буремні роки ІІ Світової війни – добіг земного завершення. Стоячи біля гробу з тілом спочилого ми впевнено можемо засвідчити, що ім'я та праця Святійшого Патріарха Філарета назавжди увійшли в історію і нашої Помісної Церкви, і України. З нагоди його упокоєння вже сказано та написано багато. Ми вдячні всім, хто висловлює співчуття, хто вшановує спочилого Патріарха, хто молиться за нього.
І хоча від часу його упокоєння минуло менше доби, вже зараз можна впевнено стверджувати: непересічний масштаб його особистості та визначальний вплив його праці для новітньої історії Української Православної Церкви і нашого українського народу визнаються всіма.
Добре відомо про так зване московське засудження, яке проголосила на нього та патріархія, в якій він служив перші десятиліття свого життя. Проголосила насправді за одне – за те, що він не просто сам не побоявся скинути з себе духовне ярмо «русского міра», але спонукав, як Предстоятель, зробити це і Церкву, на чолі якої стояв. Москва не простила і не прощає йому цього. Вона не прощає здійснене ним викриття того зла, яке Кремлем було завдано і Церкві, і Україні. І тому її слуги хотіли би, щоб ім'я та справа Патріарха Філарета були зневажені.
Але всі ми тут нашою молитвою, нашою пошаною і вдячністю за добрі справи, які зробив спочилий Святійший владика, свідчимо: «русскій мір», як імперія зла, не переможе. Переможе правда! І переможе любов: любов до Бога, любов до рідної Церкви і любов до свого рідного українського народу.
Коли тут ми зустрічалися з Патріархом восени минулого року, то говорили саме про це – про перемогу правди та про любов, яка є основою життя Церкви і яка єднає нас. Тут, перед цим престолом, ми молилися разом за перемогу над російським агресором, молилися за наших воїнів-захисників.
Слова любові звучали між нами і тоді, коли я відвідував Святійшого владику нещодавно у лікарні. Саме ця правдива християнська любов, про яку свідчить апостол Павло, кажучи, що вона «усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить» (1 Кор. 13:7) спонукає всіх нас зібратися біля гробу з тілом спочилого Патріарха, щоби гідно провести його в останню земну дорогу. Щоби ще раз показати всю неправду московських анафем.
Щоби підкреслити: вороги автокефальної помісної Української Православної Церкви та супротивники незалежної і єдиної України не матимуть успіху своїх чорних задумів. Нові покоління продовжують боротьбу за єдність помісної Церкви України навколо Київського престолу, за її повну свободу від ярма «русского міра», за її гідне місце серед Церков-Сестер світового православ'я.
Я закликаю тих, хто має можливість, і хто поділяє прагнення нашої Помісної Церкви зміцнювати єдність та протидіяти чорним московським задумам – зібратися завтра, на третій день після упокоєння Святійшого Патріарха Філарета, щоби з молитвою і належною пошаною провести його в останню земну дорогу та поховати у Володимирському соборі, в якому він прослужив понад шість десятиліть.
Молімося, щоби Господь упокоїв душу приснопамʼятного новопреставленого Святійшого Патріарха Філарета, простив йому всі провини вільні і невільні, прийняв Його у Своє Царство! Нехай світлою і вічною буде його пам'ять! Амінь.