ООН зламалась, несіть наступну. Як оживити світову безпеку

За відомим принципом, спочатку було слово. Спочатку має бути ідея, обговорення, дискусія. Дійсно, суто академічно дискусія про необхідність реформування ООН, порядку ухвалення рішень в ООН триває вже років 50. Але зараз, під час нинішньої війни, вторгнення Росії в Україну, порушення принципів міжнародного права, коли Росія є членом Ради безпеки ООН і разом ще з чотирма країнами має там ексклюзивний статус, зокрема, право вето… Порядок треба змінювати. І структуру Ради безпеки треба змінювати. Про це, до речі, говорять представники країн так званого Глобального Півдня.

Президент Зеленський – і це дуже важливо – зустрівся на полях саміту Великої сімки, зокрема, з премʼєр-міністром Індії. Він засудив війну Росії проти України, це важливо. Індуси торгують з Росією, як і більшість країн Глобального Півдня. Але водночас політично вони виступають за те, щоб війна була завершена, вони засуджують саме вторгнення в іншу країну з боку Росії. Це для нас позитивний момент. Ми можемо разом з країнами Глобального Півдня ставити питання про реформування ООН. Тут може бути різниця в позиціях. Країни Глобального Півдня хочуть самі бути присутніми в Радбезі ООН, а для нас важливо, щоб такого права, як зараз, не мала країна-агресор. Якщо країна порушує стандарти і принципи міжнародного права, її треба позбавити всіх ексклюзивних прав. Тому що це перші кроки, а далі треба шукати механізми, як це зробити. Дуже добре, що генсек ООН це розуміє, і ця тема все більш активно обговорюється. Але треба вже переходити до обговорення конкретних механізмів, як змінити нинішню ситуацію.

Бреттон-Вудська система – це не стільки про ООН, скільки про фінансову інфраструктуру сучасного світу. Тут теж необхідні зміни. І тут якраз Гутерріш робить пас країнам Глобального Півдня, але тут теж треба побудувати конкретні механізми. І якраз в ООН більше конкретних ідей. Але проблема в тому, що нинішній механізм ухвалення рішень в ООН фактично блокує саму реформу. Як змінити склад Радбезу без згоди тих країн, які мають право вето? Про те, щоб Росію вигнати з Радбезу ООН, в нас багато говорять, і деякі інші країни теж це підтримують, але без згоди росії цього неможливо зробити, ось у чому парадокс. Ідею розширення Радбезу ООН зараз активно підтримують різні країни, але тут треба сідати і домовлятися.

До речі, саме для реформування міжнародної системи безпеки мова не про створення якоїсь нової структури. Навряд чи це зараз можливо. Але для розробки конкретних механізмів реформування, а також створення додаткових інструментів міжнародної безпеки може бути в нагоді ідея Саміту миру, яку висловив президент Зеленський. Ідеться не просто про саміт, який буде обговорювати, як завершувати війну між росією та Україною. Мають бути більш широкі завдання і рамки обговорення. Зокрема, ідеться про створення нової інфраструктури і архітектури міжнародної безпеки. І от в Європі, на мій погляд, точно можна казати про заміну ОБСЄ, яка створювалася ще в 70-ті роки. На початку 90-х її трохи оновили, але зараз очевидно, що ОБСЄ не виконує ті завдання, які були закладені для підтримки безпеки на Європейському континенті. Якраз в Європі – це нагальне завдання.

Щодо ООН, я думаю, що значна частина країн не готова замінити ООН якоюсь новою організацією, але внутрішні реформи здійснити можливо. І якраз на саміті миру такі ідеї можна обговорювати і напрацювати конкретні механізми, наприклад, щодо перехідного періоду. Створити конкретні робочі групи щодо розширення складу Радбезу ООН і змін в порядку ухвалення рішень. До речі, в ЄС зараз починається така дискусія, і в ООН треба таке зробити. В ЄС зараз говорять про те, щоб рішення ухвалювалися якісною більшістю – це 2/3 голосів, враховуючи обсяг економіки і населення в складі ЄС. Але в ООН та сама ситуація. Треба формувати більш демократичні і гнучкіші механізми ухвалення рішень, а не так як зараз, коли країна-агресор фактично може зловживати своїми правами.

Що має і може бути переглянуто

Насамперед, я думаю, йдеться про розширення складу Радбезу ООН. Зараз є п'ять постійних членів Радбезу, і ще десять країн постійно змінюються з урахуванням їх представництва по різних регіонах. Але є дуже потужні економіки. Наприклад, Японія та Індія – країни, які також можуть представляти в Радбезі ООН окремі регіони світу. Тут треба подумати, як це зробити.

Зараз зовсім інша ситуація, ніж після Другої світової війни. Треба продумати, яким чином змінити ситуацію з правом вето, тому що Росія ним зараз зловживає. Але США, наприклад, побоюються цього. Якщо буде просто ухвалення рішень більшістю, то тут може відбутися розкол по деяких питаннях в складі Радбезу ООН, тому треба все ж таки певні важелі зберігати, щоб не було ризиків функціонування цього органу. Але порядок ухвалення рішень має бути змінений. Я думаю, що принцип кваліфікованої більшості, якісної більшості теж можна застосувати, а окремі великі країни можуть мати додаткові права і можливості, але без блокування, як зараз це робить постійно Росія.

Це найбільш ключові ідеї, які зараз потрібно ухвалювати. Насамперед зараз треба створити конкретні робочі групи з реформування ООН. Це може зробити і генсек ООН – пан Гутерріш. І там мають бути представники різних країн, які виступають з такими ідеями. А це і Франція, і Україна, і Індія, і чимало інших країн. Треба вже рухатися в бік більш конкретних ідей, а не просто загального обговорення.

Раніше на постійну участь в Радбезі ООН претендували найбільш розвинені країни. Що стосується нових – справа не в тому, є вони представником Глобального Півдня. Йдеться про їхню роль в світовій економіці та в загальносвітових справах. Наприклад, Японія. Але зараз і великі країни Глобального Півдня претендують на таку роль, вони виходять із власного потенціалу і свого масштабу. Це Індія, Бразилія, тому ще найбільша країна Латинської Америки. Однак мова про всі регіони світу – і Африку, і Азію. Тут треба продумати механізми.

Дійсно, ми не можемо розширити склад постійних членів Радбезу ООН до 10-20. Це ускладнить механізм ухвалення рішень. Як тоді бути з іншими країнами? Вони теж мають мати право хоча б на періодичне представлення своїх інтересів в Радбезі ООН. Над цим треба попрацювати. Тут треба знайти гнучку модель, яка б враховувала і статус окремих країн, але водночас щоб зберігався принцип пропорційного представництва різних регіонів світу.

Що важливо? Під час візиту президента Зеленського для участі в саміті Великої сімки був зроблений акцент з країнами Глобального Півдня. Це і участь в саміті Ліги арабських держав, і зустрічі на полях саміту Великої сімки із премʼєром Індії, з лідером Південної Кореї, іншими лідерами. Для нас теж важливо розвивати діалог з цими країнами. А от хто саме буде представлений, яким буде механізм представництва – все це предмет обговорення. Тут потрібен баланс інтересів.