«Ці висновки можуть створити враження, що контрнаступ України приречений. Це не так»
Російські генерали не поспішають вчитися на власних стратегічних помилках. Начальник генштабу ЗС РФ генерал Валерій Герасимов провалив спочатку наступ на Київ, потім наступ на Донбас і за останні п'ять місяців втратив десятки тисяч солдатів під час марного наступу на тому ж фронті. Зараз назріває український контрнаступ.
Але російська армія, попри величезні втрати, усе ж таки вчиться і вдосконалюється у певних важливих аспектах.
Нова стаття, опублікована Джеком Вотлінгґом і Ніком Рейнольдсом з Королівського інституту об'єднаних збройних сил (RUSI), аналітичного центру у Лондоні, показує, як еволюціонувала російська тактика. Упродовж минулого року Вотлінґ і Рейнольдс неодноразово відвідували Україну й оприлюднили детальні дослідження війни, які жадібно читають у західних збройних силах і міністерствах оборони.
Їхня остання праця ґрунтується на інтерв'ю з представниками Генерального штабу Збройних сил України та десятьох бригад. Вони вказують на кілька напрямків змін у російській армії, багато з яких становитимуть серйозну загрозу для наступальних планів України.
Піхота
Найважливішою з них є базова піхотна тактика. Росія розпочала війну, використовуючи батальйонні тактичні групи (БТГ) – формування чисельністю близько 800 осіб, теоретично оснащених бронетехнікою, артилерією та засобами протиповітряної оборони. Вони виявились дуже слабкими і тактично невмілими. Тепер Росія посилає «одноразову» піхоту – кілька осіб у невеликому «пакеті», які часто перебувають під впливом амфетамінів, для «сутички... поки не вб'ють». Це не стільки людська хвиля, скільки людська цівка, яка виявляє українські позиції і змушує українців витрачати боєприпаси.
Потім наступають більші групи краще підготовленої штурмової піхоти, за підтримки бронетехніки, мінометів та артилерії.
«Не можна сказати, що ворог не вміє воювати, – зауважує генерал-майор Віктор Ніколюк, який відповідає за підготовку Збройних сил України, вказуючи на приватну військову кампанію «Вагнер» і зростаючу здатність Росії воювати вночі. – Ми багато чому навчилися у них щодо тактики».
Якщо позиція зайнята, росіяни укріплюють її, як правило, упродовж 12 годин.
«Швидкість, з якою російська піхота риє окопи і масштаби, з якими вони покращують свої бойові позиції, заслуговують на увагу», – кажуть Уотлінґ і Рейнольдс. Російські військові інженери досягли особливих успіхів у будівництві укріплень, прокладанні мостів і облаштуванні мінних полів. У деяких районах оборонні укріплення сягають 30 км.
Артилерійські війська
Артилерія також удосконалюється. Хоча кількість пострілів і зменшилась – з 12 млн у минулому році до цьогорічних 7 млн – російська артилерія стає кращою. Розвідувальні безпілотники стають щораз ефективнішими, допомагаючи гарматам вражати українські цілі упродовж трьох-п'яти хвилин після виявлення. При цьому система «Стрілець» (невеликий комп'ютер) з'єднує безпілотники і наземні датчики з артилерійськими батареями. Поширеною тактикою, за словами авторів, «є відхід росіян з позиції, яку штурмують, а потім насичення її вогнем, коли українські війська намагаються її зайняти».
Танки
Тактика застосування бронетехніки також еволюціонує. Російські танки більше не намагаються прорвати лінію оборони противника за допомогою удару й швидкості. Замість цього вони забезпечують вогневу підтримку з безпечної відстані. У звіті зазначається, що хоча використання Росією Т-62 і Т-55 – старих танків, витягнутих зі складів, широко висміюється в Інтернеті, їхні гармати залишаються ефективними і «становлять серйозну загрозу на полі бою», коли Україна не може застосувати протитанкові керовані ракети (ПТКР). Навіть коли ПТРК є у наявності, це стало складнішим. Російські танки тепер краще ховаються, використовуючи тепловий камуфляж і ведуть бойові дії у сутінках та на світанку, коли їхня температурна сигнатура менш очевидна. Російська реактивна броня «довела свою високу ефективність» і деякі танки тепер витримують численні влучання.
На зміну початковій пихатості росіян прийшла здорова повага до української доблесті
Радіоелектронна боротьба
Одним з найбільш занедбаних, але найважливіших аспектів війни є радіоелектронна боротьба (РЕБ). За словами західних та українських офіційних осіб, це, либонь, саме та сфера, де російська адаптація та вдосконалення були найбільш вражаючими. Росія розгорнула великі системи РЕБ на кожні 10 км фронту. Вони здебільшого націлені на безпілотники. І це працює: Україна втрачає приголомшливі 10 тис. безпілотників щомісяця, йдеться у звіті, тобто щодня втрачається понад 300 апаратів. За словами українського чиновника в інтерв'ю виданню The Economist, приблизно половина цих втрат припадає на РЕБ. Нагадаємо, що тактичні розвідувальні дрони перетворилися на одноразові засоби – більше схожі на боєприпаси, ніж на літальні апарати. Росія також використовує їх для створення приманок, аби збити з пантелику українські підрозділи.
Протиповітряна оборона
Російська протиповітряна оборона, яку часто висміювали минулого року, також посилюється. Підрозділи ППО дедалі більше пов'язані між собою, що дозволяє їм обмінюватися даними про загрози, що надходять, і таким чином вдається збивати значну частину снарядів з GPS-наведенням, випущених з американських пускових установок Himars, які минулого року спричинили хаос у російських штабах.
Росія відсуває свої командно-штабні пункти далі назад, розосереджує, укріплює їх та підключає до власної «щільної та надійної» телекомунікаційної мережі, а кабелі прокладає до бригад, розташованих ближче до лінії фронту. Пости все ще залишатимуться вразливими для крилатих ракет Storm Shadow, надісланих Великою Британією у травні цього року. Проте їхня вартість і невелика кількість означають, що вони не можуть бути використані так само успішно, як снаряди з GPS-наведенням для Himars.
Одна зі знакових цитат першого року повномасштабної війни належить українському солдатові у масці: «Нам пощастило, що вони такі тупі. Вони просто бовдури. Літають над нами і стріляють казна-куди».
Російська армія продовжує стикатися з проблемами: вона рік намагалася захопити Бахмут, а зараз її відтісняють з флангів міста. Тим не менше, російські війська здатні вчитися. На зміну початковій пихатості росіян прийшла здорова повага до української доблесті, кажуть командири.
«Існують докази централізованого процесу виявлення недоліків у застосуванні і розробки заходів щодо їх усунення», – підсумовують автори доповіді.
Ці висновки можуть створити враження, що контрнаступ України приречений. Проте це далеко не так. Ключовим моментом, резюмують Уотлінґ і Рейнольдс, є не стільки нова зброя, скільки правильна тактика: «Якщо Україна зможе прорвати російську оборону та нав'язати їй динамічну ситуацію, російські підрозділи, скоріш за все, швидко втратять координацію».
Прорив оборони та використання прогалин, за словами дослідників, вимагатиме правильної підготовки: запас запчастин для наданого обладнання, перекладених українською мовою інструкцій і хороших навчань, проведених заздалегідь.
14 травня 2023 року британська військова розвідка заявила, що російські сили в Україні, ймовірно, не мають «великого, боєздатного, мобільного резерву для реагування на нові... виклики». Оборонна система Росії значно вдосконалена. Але вона й крихка. І її все ще можна зламати.
Джерело: The Economist
Переклад з англійської Вікторії О. Романчук
Коментарі — 0