Євроінтеграція: все так добре, що аж не віриться

YES-2013. Після дощового Києва Крим виглядає як інший континент – тепло, сонячно...

Відкриття 10 Ялтинської конференції залишило відчуття неадеквату – усе настільки позитивно і яскраво рожевих тонах, що не зовсім віриться. Фюле і Більдт: ви молодці, ми з вами, разом в Європу. Напевне дійсно щось таки змінилося за останні роки і найближчим часом щось таки має трапитись ще, раз такий позитив. Правда, на рівні нижче оптимізму дещо менше – але це нормально для тих, хто кожен день у процесі.

Найважливішим видається те, що фокус дискусії щодо угоди про асоціацію нарешті перейшов від обговорення того, чи буде вона підписана, до обговорення того, що буде після підписання: як вона виконуватиметься і як впливатиме на внутрішню ситуацію в Україні. Хоча навіть тут серед експертів та дипломатів панує оптимізм і впевненість.

Напевне, гостинність Віктора Пінчука робить навіть найбільших євроскептиків більш поміркованими і позитивно налаштованими.

Найбільш цікаві дискусії – як звичайно – про Росію. Причому дискусії між нами і єесівцями – у кулуарах росіян не помічено. Усіх турбує як заспокоїти і перевести в конструктив жорстко-емоційно-ірраціональну позицію росіян.

Я запропонував, щоб російське несприйняття євроінтеграції України “should be neither tolerated, nor ignored”. У інтересах усіх запропонувати росіянам якісь якісно нові кроки, які зможуть перевести дискусію в новий вимір. Наприклад, ЄС міг би нарешті запровадити безвізовий режим з РФ. З країни з 18 тисяч доларів ВВП на душу населення ніхто вже мігрувати в ЄС не буде. Хто хотів – і так це вже давно давним зробив, а нові мігранти – це удача для продавців дорогої нерухомості в ексклюзивних місцях.

Тому ЄС разом з нами міг би зараз запропонувати росіянам “безвізовий простір” чи навіть “простір чотирьох свобод від Ліссабона до Владивостока”. Безвізовий можна запровадити протягом місяців – при наявності політичної волі, звичайно, а подальшу дискусію вести навколо запровадження 4-х єесівських свобод...