Путіна заманили у пастку

Я ще до війни, минулої осені писав: Путіна заманювали у війну, спокушали легкодоступною і беззахисною Україною, брали «на слабо» і відкрито провокували – аби він все ж вліз в пастку. Так, ціною війни у нас вдома. Ціною наших життів і руйнувань. Але я це одразу оцінював як пастку для Росії.

А ми так чи інакше змушені були би рано чи пізно виборювати свою державу в російського окупанта – здобутий безкровно суверенітет Києва в Москві дотепер сприймають тимчасовим і несправжнім, таким собі історичним анекдотом. І насправді нам пощастило, що ми вдало втрапили в ситуацію, коли інтереси Заходу збіглись з нашими і вони за нас вписались грошима, зброєю і технологіями. Ну і санкціями, звісно.

Так що це дійсно була, я би сказав, демонстративно розставлена пастка. Минуло трохи більше за півроку – і це визнають в агресора. Паблік «ополчєнца, письменника і воєнкора» Максима Фоміна ака «Владлен Татарский» з півмільйоном підписників сьогодні чітко формулював це:

Запад декларирует открыто, что он ошибся, когда не добил Россию в 90-е, теперь не хочет ее повторять. Это война за нашу жизнь!

Ось вам і радикальний розворот: від «маленької переможної війни за 3 дні» – до «добивання Росії і війни за життя». А от не було чого спокушатись і запихати – добровільно і з бадьорою патріотичною піснею! – брудну лапу в пастку. В очевидну пастку.

Тепер лапу доведеться відгризати. І «відгризений Путін» навряд чи когось задовольнить, не дозволять на нього скинути всі гріхи, незважаючи на чимдалі масштабніші зусилля ФСБ з вибілювання «простих росіян».

Найпевніше, «відгризатимуться» території відновлених національних держав. Те, над чим працюють 8 років наші спецслужби і окремі ініціативні групи.