Якою буде Пасха цього року?

Україна відживе, і то дуже швидко. Бо наші люди не звикли просто сидіти і чекати.

Щойно війська окупантів відповзли – кияни вже повертаються додому. Або вже подзвонили тим, хто залишався: «Все, я їду додому, я більше не можу!». Вже домовились, що з понеділка відкривають свій бізнес, бо скільки можна.

Адже вже за два тижні Пасха. Бачите фото? Цукрові квіти, курчатка, глазур. Їх десятки й сотні маленьких бізнесів привозять зі складів до Києва (і я певен, що не тільки до Києва, – а всюди, де нема окупації). Бо точно знають: люди повертаються.

А отже, українки пектимуть великодні баби. Бо вони українки. І як українки, вони попри все намагатимуться зробити ці баби найкрасивішими. Бо роздаватимуть їх стареньким. Бо нестимуть на блокпости бійцям ТРО. Бо відправлятимуть ящиками бійцям ЗСУ. І як це – негарні, недостатньо прикрашені баби відправляти?!

На жаль, бо нестимуть на могили – більші і малесенькі, де лежать вбиті тварюками дітки... Їм теж кожному – гарненьку пасочку і маленьку свічечку. Позначити: ми пам'ятаємо, що було отаке маленьке, коротеньке дане Богом життя. Його не стало – але ми не забудемо.

***

Це отака дрібничка, але неймовірно зворушлива: війна, всі здригаються на гуркіт магазинної вантажівки – коротко споглядають спочатку вгору «прилетіло?», тоді із розділеним розумінням одне одному в очі «а, ні – але ми ще довго не відвикнемо...».

А потім розважливо вибирають дріжджі, масло і цукрові квіти. Бо свято. Бо це хліб святий буде. Бо це – свята Україна.

Тому ми переможемо – неодмінно, всі разом!