Хто може стояти за вбивством ватажка бойовиків «ДНР» Захарченка?
Російські ЗМІ вже захлинаються в антиукраїнській риториці: «хунта убила лидера ДНР», «Минску конец»...
Останнім часом ми отримували багато інформації про внутрішнє життя «молодой республики», яке сповнене протиріч, інтриг та протистоянь.
Всі протистояння мають виключно економічне обгрунтування.
Захарченко - Ходаковський
Колишній працівник СБУ Ходаковський неодноразово звинувачував свого «лідера» в розкраданні коштів, які виділяє Росія для Донецька. Розкрадання відбувалось як гуманітарної допомоги, так і «бюджету». Ходаковський критикував Захарченко публічно і передавав всі докази в Москву.
Захарченко - Тимофєєв
Тимофєєв (Ташкент), як і сам Захарченко, виходець з Донецького «Оплоту». Виконував роль «фінансового диреткора молодой республики». З одного боку, Захарченко доручав саме Тимофєєву багато брудної роботи по «віджиму» і «взяттю під управління» різноо роду бізнесових структур. З іншого боку, останнім часом стосунки між ними були досить напруженими, так як на адресу Тимофєєва неодноразово звучали звинувачееня в «крысятничестве».
Захарченко - Курченко
Після того, як в результаті «блокади ім.Семенченка» до рук терористів потрапили біля сорока потужних підприємств, на Донбасі активну діяльність розпочав біглий Курченко, який, фактично, отримав від Кремля статус «економічного смотрящєго»: більшість підприємств контролюється структурами Курченка, переважна більшість вантажів з ДНР відправляються компаніями Курченка і розрахунки здійснюються ними ж через Осетинській банківські установи. Обсяги достатньо великі: адже лише вугілля через порт Таганрогу відвантажується біля 1.5 млн.тн!
Захарченко - Жилін
Один з терористів, який зараз переховується в Росії, в своєму відео-блозі розповідав, що своєму стрімкому злету Захарченко має дякувати саме покійному Євгену Жиліну, який ввів «Захара» в кремлівські кабінети. Але, з часом, «ручний» Захар почав відверто ігнорувати «Женю», почав витискати йоо бізнес. Жилін попередив Захарченка: «Я тебе поставив, я тебе і зняти можу!». Після цього Жилін був застрелений в Москві. Найближче оточення Жиліна звинувачувало у вбивсті саме Захарченка. Можливо, прилетіла «ответка»?
Захарченко - Україна
Навіщо? Навіщо Києву вбивати такого цінного свідка? Переконаний: Київ погодився б заплатити чималі кошти заради того, аби Захарченко опинився в слідчому ізоляторі СБУ, а не на площах Донбасу у вигляді монументів! Окрім того, України абсолютно не вигідна героїзація цього персонажу, яка розпочалась вже через годину після вибуху. Особливо «продвинутые граждане» вже пропонують меру Москви Собяніну зробити перейменування вилуць та скверів на честь «борца с фашизмом». Ніякого сенсу Україні вбивати Захарченка не бачу.
Захарченко - Росія
Без сумніву, Захарченко був дуже обізнаною людиною у ролі Росії в подіях на Донбасі. Як в подіях «офіційних» (надання гуманітарної допомоги), так і в подіях таємних (військове втручання, надання зброї, фінансування тероризму). Такі свідки не потрібні нікому!
Окрім того, Захарченко був досить строптивою людиною і досить часто намагався відстоювати свою точку зору, що не подобалось Кремлю.
Що далі?
Російські ЗМІ вже захлинаються в антиукраїнській риториці: «хунта убила лидера ДНР», «Киев развязал большую войну», «Минску конец»...
По-перше, ніякого «конца Минска» не існує (звісно, якщо РФ не прагне просто використати смерть Захарченка як привід). І Плотницький, і Захарченко ставили свої підписи під Протоколами як фізичні особи, а не представники юридичних осіб - сторін переговорів. Отже, присутність чи відсутність цих персон ні на що не впливає.
На мій погляд, Кремлем має бути розіграний наступний сценарій.
Кремль готується до повномаштабного реваншу про-російських сил на майбутніх виборах. Поява всіх цих Медведчуків-Мураєвих-Рабіновичей - не випадковість. Фактична окупація цими силами інформаційного простору України свідчить про застосування величезних фінансових ресурсів.
Зрозуміло, ні один з цих персонажів не може претендувати на посаду Президента. Але, за президентськими виборами ідуть парламентські...
Вся ця «п»ята колона» постійно намагається втюхати в свідомість українців дві про-кремлівські тези:- необхідність «прямих переговорів з Донецьком та Луганськом»;- «широка автономія Донбасу».
Першу тезу росіяни впарюють од самого початку війни: «нас тут нет». Такий сценарій їм вдалось успішно реалізувати в Молдові, переконавши Кишенів в необхідності «прямих переговорів з Тирасполем». Як тільки був розпочатий «пярмий діалог», росіяни миттєво зробили крок в сторону - «мы наблюдатели». І, хоч Молдова чудово розуміє, що влада Тирасполя без дозволу Кремля навіть телевізор не ввімкне, проте змінити вже нічого не може. Залишаючись за лаштунками, Кремль продовжує керувати цим конфліктом, уникаючи будь-якої відповідальності.
Друга теза, про «широку автономію», означає надання права вето «молодим республікам» на питання зовнішньої політики та економіки України. Саме таким чином Кремль має намір блокувати будь-які європейські чи євро-атлантичні наміри розвитку нашої держави. Звісно, при цьому будуть розповідати про переваги «нейтрального статусу» та про «економічний міст між Європою та Росією»...
Для того, аби реалізувати такий сценарій «реінтеграції Донбасу по-Московськи», необхідні інші «лідери молодих республік». Що Плотницький, що Захарченко - фігури одіозні. І в Україні, і на Заході їх сприймають виключно як терористів. З такими за стіл переговорів ніхто і ніколи не сяде.
А якщо новим «лідером» стане «крепкий хозяйственник» чи «писатель», «врач» або «экономист»?.. Такого «ботаніка» буде набагато легше втюхати в якості «стороны прямых переговоров». Зрозуміло, що будь-кий ватажок буде стовідсотково контролюватись Кремлем. Але, на емоційному рівні, він вже не буде сприйматись так категорично.
Отже, отримавши такого «лідера», отримавши представництво в Парламенті, Кремлю буде набагато легше реалізувати свій сценарій «возвращения Донбасса», а точніше - повернення Укаїни під вплив Росії.