Найпредметніший доказ зміни ролі України у світі
Дипломатичний фон цих днів знімає один стійкий міф
Довкола саміту Трампа й Путіна в Анкориджі майже рік ходила легенда про якусь закулісну домовленість – нібито про розподіл України за її спиною.
Так от: американська сторона існування такої угоди ніколи не підтверджувала, жодних офіційних заяв після саміту не було, а тепер уже й сам Кремль обурюється, що Вашингтон «відходить» від анкориджських розумінь.
Простіше кажучи, торгу про території, якого боялися, у вигляді угоди не існує. Мир, якщо він настане, прийде через накопичений тиск – економічний, військовий, дипломатичний, – а не через домовленість двох над головою третього.
Хоча не обманюємо себе, Трамп, після чергової розмови з Путіним може й поміняти свою думку… Проте не можемо не фіксувати, що змінюється й сама оцінка того, хто куди рухається.
Держдеп США цими днями прямо заявив, що Україна війну виграє, а Трамп охарактеризував стан справ Зеленського так, що він «утримує позиції». Це оцінка траєкторії, а не оголошення завершеної перемоги – але навіть така риторика рік тому здавалася б фантастикою.
Найпредметніший доказ зміни ролі України – не слова, а експорт. За даними Bloomberg, американський спецназ уперше випробував українські морські дрони «Магура» в Індо-Тихоокеанському регіоні: на навчаннях біля Філіппін такий апарат потопив корабель-мішень.
Це ті самі дрони, що відправили на дно близько десятка російських кораблів у Чорному морі. Виробник веде переговори з країнами регіону про виробничі майданчики, а на цьому тлі Тайвань замовляє 1320 бойових морських дронів майже за 900 мільйонів доларів, Японія виділяє 600 млн на безпілотники берегової оборони.
Картинка виходить промовиста. Зброя, народжена в українському Чорному морі, тепер цікавить найсильніші армії світу за тисячі кілометрів від нього. Україна перестала бути лише тим, хто просить, і стала тим, у кого купують рішення.
Чесне застереження: позитивна динаміка не скасовує обмежень. ЄС загальмував із першим траншем на дрони, а погоджене партнерами озброєння залежить від їхнього рішення й ще не передане. «Україна виграє» – це про напрямок руху, а не про фінішну стрічку. Та й в цілому інтереси партнерів не є чорно-білими, завжди є конотації й національні інтереси…
Що з цього для України. Поки триватимуть розмови про гіпотетичні угоди, найкращим аргументом у цих розмовах буде не риторика, а саме «Магура» в Тихому океані. Країна, чию зброю випробовує спецназ США проти морських загроз, веде переговори про мир із зовсім іншої позиції, ніж країна, якій лишається тільки просити.