Без техніки і без перемог: що не так із парадом Путіна

Вперше з 2007 року парад 9 травня в Москві відбудеться без військової техніки. Ймовірно, і в іншому він буде значно скорочений. Це надзвичайно важливий момент, зокрема з точки зору розвитку подій на фронті. Спробую пояснити.

1. Війна РФ проти України, незважаючи на тривалість, більшу за «Велику Вітчизняну», все ж була скоріше фоновим процесом для громадян Росії. Вони її не особливо відчували до 2025 року. Та й у 2025-початку 2026 року мала місце, скоріше, фінансова проблема (відсотки за кредитами, стиснення споживчого ринку). Тема втрат була не такою гострою, з огляду на «найм за гроші» – для «середньостатистичного росіянина» загиблий «сам пішов». А виплати «трунових» були вчасно і виводили сім’ї на інший рівень доходів. З багатьма не надовго, але все ж.

2. Спроби швидкого завершення, використовуючи сприятливу для РФ активність Трампа та його мотивацію «розвивати відносини з Москвою», поки що безрезультатні. І якщо не вдасться завершити війну за «американським сценарієм», то наступні рамки створюватимуть не лише США, а й ЄС та КНР. Не факт, що вони будуть настільки прийнятними для Росії, але участь Китаю змусить піти на домовленості. Війна в Затоці дала Кремлю додаткові 3-4 місяці – перша зустріч Трампа і Сі відбудеться в середині травня, а не 1-4 квітня, як планувалося. Та й ключове питання світового порядку денного для них сьогодні – Іран. Але до кінця осені, до візиту Сі до США, бачення того, як завершити російсько-українську війну, може сформуватися. Тобто у Путіна є час, умовно, до листопада. Щоб продемонструвати «успіхи».

3. Але на фронті не все так чудово для Путіна. ЗС РФ просуваються, але вкрай повільно. Це не можна назвати ані переломом у війні, а тим більше масштабним успіхом. Бачення того, як домогтися змін, окрім збільшення кількості людей на фронті, немає. Але ресурс найму зменшився. Потрібна мобілізація.

4. 20 вересня 2026 року, в єдиний день голосування, відбудуться вибори до Державної Думи, вибори 10 глав суб’єктів федерації (поки що – гадаю, у травні-червні будуть нові відставки, і їхня кількість зросте до 14–15), включаючи «главу Чеченської Республіки». А також вибори законодавчих зборів (парламентів) у 39 суб'єктах федерації, включаючи Московську, Тюменську, Нижньогородську, Новгородську та Свердловську області та Санкт-Петербург. Одним словом, наймасштабніша виборча кампанія за останні 10 років.

5. Ситуація з виборами вже ускладнюється тим, що громадяни РФ вперше з 2022 року масово відчують, що таке війна. По-перше, дрони долітають уже далеко. Це видно, це помітно, це страшно. І якщо Бєлгород можна було уявити як «локальну проблему» і створити історію про «всенародну допомогу» одному регіону, то розширення географії успішних ударів вже не приховаєш. Усть-Луга видна мешканцям Ленінградської області, Єкатеринбург і Урал – шок для місцевих. Туапсе – більше ніж порт і НПЗ. Це курортний сезон – «моречко», якого в 2026 році не буде. На це накладаються побутові проблеми, і історія з Бонею, на мій погляд, була не проявом «голосу народу», а спробою виміряти «температуру по лікарні» навесні, щоб влітку вжити заходів. Цей випадок аж ніяк не тягне на «бунт проти Путіна». Але все це створює проблемний фон для виборів. Відсутність історій успіхів на фронті лише погіршить ситуацію.

6. Повертаємося до питань мобілізації. З огляду на «рік великих виборів», проводити її влітку ризиковано. Проводити восени – можливо, безглуздо. Адже з точки зору ключових геополітичних центрів можуть уже формуватися нові контури заморожування війни. Просто не встигнеш досягти ефекту на фронті.

І ось тут підходимо до головного. Залишити ситуацію без швидких рішень для Путіна рівнозначно створенню проблем для системи влади і себе особисто. Не критичних на даному етапі, але вкрай болючих. Адже з одного боку будуть незадоволені ті, хто «війну не помічав», з іншого – праві імперці (ті самі військові кореспонденти та їхня аудиторія), на яких розраховує Путін, але яких так і не поставили під повний контроль.

Вихід із ситуації може бути таким, як у старому анекдоті: не можеш подолати проблему – очоли її. У випадку з РФ – зіграти на страху і все ж перевести російсько-українську війну в категорію пропагандистського штампу «народна війна». Тобто нагнати трохи більше страху, посилити пропаганду через ЗМІ та продемонструвати готовність «жертвувати» і «жертви народу заради Перемоги». Тут мобілізація, навпаки, може стати фактором, що додає балів владі: страшно, значить ми йдемо на непопулярні заходи заради того, щоб це швидко закінчилося.

Такий крок вкрай ризикований, оскільки не вирішує проблему, а лише відкладає її, даючи посилення політичних позицій максимум на рік. Але Путіну більше й не треба – адже до кінця 2026 року може скластися консенсус глобальних гравців щодо того, що цю війну час заморожувати.

Тому я буду уважно стежити за ключовими тезами пропагандистів, кремлівських чиновників, та й самого Путіна в перші травневі дні. Це час прийняття рішення. Якщо грати на страху в мобілізацію – початок процесу має бути покладено в період з 7-8 по 14-15 травня.