Командир роти, який тримав цю війну на своїх плечах

Юрій Таран пішов від нас. Командир роти, з яким ми пройшли кілька лютих боїв.

Кілька діб сиділи з ним під танком, котрий б'є прямою наводкою по нашій будівлі – Харківщина.

Врубівка на Луганщині, де до танків додався Піон – гармата, призначена для стрільби ядерними зарядами.

Звичайний не-атомний снаряд Піону вириває котлован під невеликий будинок.

В таких умовах Юра тримав своїх людей, і вони були здатні відбивати атаки оснащеної найновішими засобами російської спецури.

Йому було тяжко. Ми були одні з небагатьох, кому він мав змогу про це розказати.

***

Нашу війну на своїх плечах несуть отакі 25-річні командири середньої ланки.

Вони буквально кілька років тому залишили студентську парту, а тепер вирішують долю країни.

І тримаються прекрасно.

Нічим іншим, як наявністю особливих «генів» у нашого народу, я це пояснити не можу.

Це покоління захисників просто мусить взяти владу в свої руки. Бо воно на це заслужило своїм потом, кров'ю і командирською кмітливістю.

***

Шкода, що Юра не уберігся.

Царство небесне побратиму.