Командир роти, який тримав цю війну на своїх плечах
Це покоління захисників ще вчора були студентами, а тепер вирішують долю країни
Юрій Таран пішов від нас. Командир роти, з яким ми пройшли кілька лютих боїв.
Кілька діб сиділи з ним під танком, котрий б'є прямою наводкою по нашій будівлі – Харківщина.
Врубівка на Луганщині, де до танків додався Піон – гармата, призначена для стрільби ядерними зарядами.
Звичайний не-атомний снаряд Піону вириває котлован під невеликий будинок.
В таких умовах Юра тримав своїх людей, і вони були здатні відбивати атаки оснащеної найновішими засобами російської спецури.
Йому було тяжко. Ми були одні з небагатьох, кому він мав змогу про це розказати.
***
Нашу війну на своїх плечах несуть отакі 25-річні командири середньої ланки.
Вони буквально кілька років тому залишили студентську парту, а тепер вирішують долю країни.
І тримаються прекрасно.
Нічим іншим, як наявністю особливих «генів» у нашого народу, я це пояснити не можу.
Це покоління захисників просто мусить взяти владу в свої руки. Бо воно на це заслужило своїм потом, кров'ю і командирською кмітливістю.
***
Шкода, що Юра не уберігся.
Царство небесне побратиму.
Коментарі — 0