Наступ триває. Відкрилась нова гаряча точка боїв

Південь

Південь загалом – активізація ударів Сил оборони України по окупантам в Криму в тому числі з використанням крилатих ракет власного виробництва поки що не означає, що звільнення загарбаного півострова буде вже ледь чи не післязавтра, умовно кажучи.

Але очевидно, що такі удари по військовим об’єктам ворога в Криму явно спрямовані на те, щоб спростити завдання для наших військ на Півдні.

Тим більш, що уже на ранок 14 вересня стало зрозуміло, що відкрилась нова гаряча точка боїв – Новопокровське, бої за яке уже також ведуть бійці ЗСУ, і російські окупанти біля цієї точки також вимушені витрачати ресурси на зустрічні контратаки. Відкриття цієї точки важливе, бо означає розширення смуги прориву російських укріплень нашими військами.

В свою чергу, продовжується і планомірний прорив укріпрайонів ворога біля того ж Вербового.

Також варто додати, що бої тут йдуть по значно більшій довжині фронту, не тільки біля Роботиного та Вербового. Масштаб боїв тут охоплює кілька десятків кілометрів по всій лінії фронту, починаючи від напрямку на Василівку із західного флангу, ну і до напрямків на Старомлинівку та біля Старомайорського на східному флангах.

Це насправді природня ситуація. Метою контрнаступу ЗСУ є максимальне звільнення територій на Півдні, і незалежно від того, куди саме дійдуть наші війська – чи до Токмака, чи до Мелітополя, чи взагалі до берегу Азовського моря, проривати оборону ворога лише на одному напрямку насправді дуже небезпечно. Бо так рашисти зможуть заблокувати наш прорив своїми атаками з флангів.

Але в свою чергу, вести інтенсивні бої і на другорядних точках фронту на Півдні для ЗСУ є також і своєрідним втіленням асиметричної стратегії. Бо саме так і досягається ефект, коли росіянам уже не вистачає резервів, хоча армія РФ на папері досі має кількісну перевагу.

Бахмут

Бахмутський напрямок – уже були неофіційні повідомлення про начебто звільнення Кліщіївки, які поки що не підтверджуються офіційно. Можливо, підтвердження таки буде в наступні кілька днів.

Очевидно, що наступною в черзі на вигнання звідти російських окупантів стане і Курдюмівка.

Майбутнє звільнення Кліщіївки в першу чергу стане вольовою перемогою ЗСУ, котра закладе грунт для наступних успіхів у битві за Бахмут.

Про вольові категорії тут говорити більш ніж доречно, бо і для нас, і для ворога є проблема, що у зустрічних боях штурмова піхота завжди несе важкі втрати, і для нас тут дуже важливим буде сам факт перемоги у змаганні потенціалів.

А от коли звільнення цього умовного «трикутника» таки стане доконаним фактом, то новою «гарячою точкою» в битві за Бахмут стане Опитне, як «північні ворота» у це місто-фортецю. Логічно очікувати, що рашисти чинитимуть ще більший опір в боях за Опитне, але водночас, наші війська стануть ближчими до втілення мети остаточно звільнити Бахмут від ворога.

Втім, тут також варто зацитувати публікацію аналітиків від Deep State, які в рамках своєї роботи окремо зафіксували, що окупанти в Бахмуті мають відносно безпечні шляхи сполучення від Соледару, з Попасної та Дебальцевого, що їм дозволяє мати стійке логістичне забезпечення. Через що говорити уже зараз про можливе «оточення рашистів у самому Бахмуті» – зараз як мінімум недоречно.

Куп’янськ

Куп’янський та Лиманський напрямки – по тому, як росіяни активізували свої зусилля саме біля Новоєгорівки на Луганщині, то можна зробити припущення, що армія РФ отримала таке завдання – спочатку повністю окупувати територію Луганщини (частина якої досі під нашим контролем), а уже можливо потім переходити до штурмових дій на Куп’янському напрямку.

І також схоже, що тут російські окупанти теж перейшли до «тактики світлофора», тобто до одночасних дій за кількома напрямками, щоб намагатись виснажувати нашу оборону.

Втім, реальний результат дій російських військ на цьому відтинку фронту можна описати хіба що терміном «позиційне протистояння». Звісно, це становище може змінитись у будь-яку мить. Але будемо сподіватись, що якщо зміни й будуть, то лише на користь наших захисників.