Музей Голодомору захопили недоброчесні політики

На жаль, мало хто стежить за подіями, що розгортаються в Музей Голодомору останні кілька місяців. По суті, інституцію рейдернув такий собі Микола Герасименко – колишній гебіст (пізніше – сбушник), котрий, не маючи ніякої офіційної посади в Музеї, де-факто керує ним з-за спини маріонеткової директорки Олесі Стасюк (зокрема, керує кадровою політикою Музею, публічно виступає від його імені).

Озброївшись кримінальним провадженням СБУ від 2019 року, Герасименко здійснив низку нових «історико-криміналістичних експертиз», за результатами котрих видав нову цифру жертв Голодомору: вражаючі 10,5 млн. осіб.

На відміну від науково верифікованої в 2009 році Інститутом демографії та соціальних досліджень цифри в 3,9 млн., яка ґрунтується на дослідженні переписів 1926, 1939 та 1937 років і яку визнало світове наукове товариство, цифра 10,5 млн. базується на «оригінальній методиці», розробленій самим Герасименком та кандидатом географічних(!) наук Теслюком, суть котрої зводиться до наступного.

Територію України поділили на 8 кластерів від 26 до 78 районів у кожному, дослідили в них певну кількість районів (не всі!) на предмет втрати населення під час Голодомору, вивели пропорцію, яку екстраполювали(!) на решту районів у кластерах. Тобто виміряли середнє по палаті значення, нехтуючи верифікованими статистичними даними. Так отримали 10,5 млн. жертв.

Оригінально, чи не так!?

На відміну від істориків-прибічників верифікованої цифри 3,9 млн., що враховує втрати населення як різницю між очікуваною смертністю за звичайних умов та реальною під час Голодомору (т.зв. надсмертність), гебіст Герасименко і Ко рахують всіх померлих. Ничтоже сумняшеся Герасименко заявляє в інтерв'ю, що підрахунок кількості жертв Голодомору-геноциду – питання не істориків, а юристів, як це відбувається «в усьому світі».

На тлі цих оригінальних досліджень відбувається активна промокампанія їх результатів: по Україні розвішані борди з новою цифрою жертв, в посольствах України за кордоном відбуваються заходи, в рамках яких презентуються нові «дані», створено фільм «10.5», багатотисячним накладом видрукувано книгу з новими «даними», розіслану в провідні музейні інституції Північної Америки (видавець книги Marko Melnyk нещодавно в своєму пості засвідчив фальсифікації даних під час підготовки видання).

Здавалося б – питання цифр є питанням суто академічним. Цифри не є догмою, в процесі досліджень з появою нових джерел вони можуть мінятися, і це нормально. Але дослідження мають спиратися на науково випрацювані методи, верифіковані дані, просто на засади формальної логіки.

Натомість в безграмотному «Листі до громадськості», опублікованому сьогодні на фб-сторінці Музею, як аргумент на користь «істинності» цифри 10,5 млн. жертв наводяться дані італійського консула в Харкові Серджіо Граденіго (15 млн.). Хто читав його душероздираючі, розпачливі «Листи з Харкова» знає, що Граденіго спирався на чутки й припущення, він ніколи не покидав Харкова в період Голодомору та свідчив про нього з переказів та власних локальних спостережень.

Найжахливіше, що Музей Голодомору таврує критиків їхнього «дослідження» як агентів російської пропаганди та стверджує, що вони заперечують геноцидну природу Голодомору (при тому, що критики «нових даних» є визнаними авторитетами в дослідженні Голодомору). Розігрується маніпулятивна карта «патріотизму», мовляв усі, хто сміє сумніватись у висновках Герасименка – вороги України. В листі подибуємо нісенітниці на кшталт: «Висновок такий: у протиборстві з Росією Україна може вистояти лише як українська Україна».

А справжній висновок такий:

За ініціативою тертого кагебіста, який заледве володіє українською мовою, відбувається тотальна фальсифікація історичної науки, міжнародна дискредитація досліджень про Голодомор, дискредитація політики пам'яті, що здійснюється в Україні останні 15 років.

Український інститут національної пам'яті вже критично висловився щодо «ізисканій» гебні на чолі Музею Голодомору, міністр Олександр Ткаченко як завжди чемно мовчить.

На жаль, ситуація напрочуд нагадує ту, що відбулась в Бабиному Яру, який рейдернули російські олігархи та тамтешні ж «митці». Але з Голодомором усе ще драматичніше: Україна та її профільні інституції є основним джерелом інформації щодо Голодомору в світі. Дискредитація теми Голодомору інституцією, покликаною його досліджувати та увічнювати пам'ять про нього, матиме нищівні наслідки для іміджу України та помножить на нуль зусилля останніх десятиліть з поширенні інформації про Голодомор. Скандал уже спричинив розкол у середовищі української діяспори.

Я не прихильник конспірологічних теорій, але наявність за лаштунками процесу дискредитації української історичної науки гебіста – мимоволі наштовхує на думку про довгу руку «братських» спецслужб.