Всього лише символ: навіщо Україні потрібна «формула Штайнмайера»
При будь-якому розвитку подій Україні не уникнути складних рішень
У вівторок, 1 жовтня, Україна узгодила так звану «формулу Штайнмайера», яка стосується врегулювання конфлікту на Донбасі.
Довгі розмови та пересуди на тему «формули Штайнмайера» протягом попереднього місяця таки зіграли з нами злий жарт: формула перетворилася на символ. Символом перемоги ініціатива колишнього міністра закордонних справ Німеччини, до того ж підтримана Кремлем, бути ніяк не могла - тому вона стала символом поразки. Однак для тих, хто будь-який відступ від поточного стану речей розглядає як неприпустиму зраду, успішного врегулювання конфлікту взагалі бути не може.
Тим часом, «формула Штайнмайера» вплетена в довгий ланцюг кроків по вирішенню конфлікту і не відноситься до числа найважливіших з них. Це технічний прийом, на виконанні якого росіяни наполягли тому, що побачили, який резонанс це питання викликало всередині України. Формула перетворилася на непоганий вимірювальний прилад, який показує, наскільки серйозно ставиться до подальших кроків Володимир Зеленський та наскільки сильними в Україні є позиції противників будь-якого врегулювання.
Символом формула стала не тільки для нас, але й для Німеччини з Францією - символом готовності України вносити зміни в поточний стан конфлікту. Наші міжнародні партнери чудово усвідомлюють, наскільки непросто це буде зробити. Агресія Росії, недовіра до гарантій, роки насильства - все це грає проти будь-яких кроків назустріч. У Берліні та Парижі є готовність компенсувати ризики, але тільки частково. Нам не уникнути складних рішень при будь-якому розвитку подій.
Підписаний лист зі згодою на «формулу Штайнмайера» - далеко не самий драматичний з них. Уже не раз говорилося, що в самій формулі йдеться лише про послідовність «тимчасову дію закону про особливий статус - вибори - визнання результатів представниками ОБСЄ - постійна дію закону». Про інші, більш важливі послідовності - наприклад, про виведення російських військ - розмова ще попереду. Так само, як і про обсяг та механізми автономії.
Попереду нас чекають більш складні дилеми. Будь-який з трьох можливих сценаріїв матиме свою ціну. Залишити конфлікт в поточному стані, заморозити його або вирішити повністю - жодна з цих опцій не буде простою або безболісною. Багато що буде залежати від здатності парламенту підготувати новий текст закону: справжня ціна питання буде ховатися саме там.
Початок процесу врегулювання конфлікту, як і подолання тертя спокою, буває найскладнішим етапом. Москва виставила письмову згоду на «формулу Штайнмайера», як умову для проведення саміту в Нормандському форматі. Нам потрібен цей саміт для залучення переговорних ресурсів Німеччини та Франції в рішенні складного завдання - розведення військ та встановлення стабільного перемир'я. Якщо такого перемир'я не буде досягнуто, то і подальшого прогресу у врегулюванні конфлікту теж не буде, включно з виборами - за «формулою Штайнмайера» або без неї.
Нам потрібно усвідомити, що за тактичними сперечаннями на тему формул є ключові політичні питання: обсяг автономії, амністія, спільне бачення відносин з Росією. Без вирішення цих питань ритуали навколо формули втратять сенс і для нас, і для Москви. Нам не вдасться обвести росіян навколо пальця, виписавши вдалі формулювання або піймавши на слові: сила їх переговорної позиції обумовлена великою перевагою в контролі над ескалацією. Але і Кремль не зможе примусити нас до умов більш важких, ніж ми самі захочемо прийняти. І тим більше цього не зможуть зробити держави-посередники.