Це може бути «останній бій» Лукашенка

Заяву Лукашенка, що проти його країни йде гібридна війна (при цьому серед тих, хто її може вести, назвав США, Україну, Росію) показує, що він хоче згуртувати націю перед зовнішнім ворогом напередодні традиційного чергового обрання себе президентом.

Але з того, як він все це озвучує, можна зробити висновок, що Лукашенко вперше за час перебування на вершині влади розгублений. І зовсім не впевнений, що це переобрання відбудиться. Чи наперед вигадує причини, щоб не видавати Україні «вагнеровців». Типу – ви, українці, також не дуже хороші хлопці. І я ніколи не забуду, що від вас втік «законно» обраний президент Янукович. А я так не хочу.

Варто звернути увагу на те, що за п’ять днів до президентських виборів Лукашенко звернувся з посланням до білоруського народу.

Виступ був дуже емоційний. Відчувалося, що президент вперше за 26 років свого безперервного правління в Білорусі не цілком упевнений у своїй «перемозі».

Він розповів про заходи по боротьбі з епідемією коронавіруса, про виклики 2020 року для провідних країн світу і Білорусі, про відносини з Російською Федерацією, про спроби дестабілізувати ситуацію всередині країни, про протести.

Лукашенко шукав підтримки у білорусів, у звичайних виборців, шукав співчуття в політичних еліт, багато представників яких добре розуміють, що за кардинальної зміни влади їм у номенклатурній обоймі не втриматися.

Одним словом, «вічний президент Білорусі» маневрує, шукаючи точку опори там, де після оголошення результатів президентських виборів її може вже не виявитися.

Це може бути «останній бій» Лукашенка, тому він так панічно боїться його програти. Для нього «політична пенсія» рівнозначна смерті.

Але білоруси самі заслужили таку владу, своїм совковим пофігізмом і очікуванням подачок. І коли їх беззмінний президент у недавньому зверненні до народу сказав, що «країну ми вам не віддамо» – мається на увазі, що: «ми» – це Лукашенко, а «вам» – це білоруський народ».