Хлібна катастрофа в Сирії: Путін винен так само, як і диктатор Башар Асад

У той час, коли п’ята колона в Україні бореться за капітуляцію перед Росією, що, за задумом її кремлівських хазяїв, має завершитися швидким входженням нашої держави в Російську Федерацію на правах провінції, хлібна катастрофа в Сирії вкотре доводить, що Москва нікому не може бути союзником. 

Путіну вдалося зберегти диктаторську владу свого ставленика Башара Асада над більшою частиною сирійських територій,  проте в Кремлі не дуже цікавляться тим, що їхня маріонетка довела Сирію до економічного краху.

Сьогодні найпомітнішим проявом цього краху є хлібна катастрофа в керованій Асадом частині Сирії. Так обсяги субсидованого хліба, який може для себе придбати більшість сімей, що давно вже опинилися за межею бідності, зменшилися більше, ніж вдвічі.

При чому, субсидовані ціни зросли вдвічі з жовтня 2020 року, незважаючи на офіційні обіцянки навесні, що підвищення цін на хліб є «червоною лінією», яку в жодному разі не можна буде перетинати.

Черги за хлібом настільки довгі, що часто в них сирійці простоюють більше семи годин. Через що дітям доводиться пропускати школу, аби добути хліб для родини.

Традиційно в Сирії їдять багато хліба, а тепер основний продукт харчування для сирійців стає все менше і менше доступний.

До розв’язаної Башаром Асадом в 2011 році громадянської війни проблем з хлібопродуктами не було. Але три провінції, що були найбагатшими сільськогосподарськими угіддями, а це Алеппо, Ракка і Хасака, всі дуже постраждали від боїв сирійської армії і російських найманців з повстанцями.

Під час громадянської війни сільськогосподарська техніка майже вся знищена, транспортування сирійськими шляхами стало дуже небезпечним, в той час, коли виробничі витрати надзвичайно зросли.

Тому протягом останніх трьох років Сирія щорічно імпортувала понад 1,1 мільйона тонн пшениці. Майже весь імпорт зерна надходив з Російської Федерації, але розповсюдження коронавірусу змусило Москву обмежити експорт пшениці на початку 2020 року для захисту своїх внутрішніх поставок. А в грудні російські компанії взагалі відмовилися від шести контрактів із Сирією, скоротивши загальний обсяг експорту туди пшениці майже вдвічі.

До цього ще й додається зникнення 500 тонн пшениці під час вивантаження її з корабля на початку минулого місяця. Вона могла бути викрадена бойовиками Асада для подальшого її продажу на «чорному ринку». Без сумніву, дефіцит хліба та корупція лише додадуть протестних настроїв в країні в умовах війни, але Башар Асад і його російські хазяї  подбають про те, щоб усі протести були своєчасно придушені.

Російська участь у війні в Сирії вкотре доводить, як легко можна зруйнувати країну і перетворити її колись цілком дієздатне населення на жебраків, життя яких щохвилини піддається реальним загрозам.

Перекривши своїм втручанням сирійцям можливість усунути від влади диктатора Асада, Путін і його оточення несуть повну відповідальність за катастрофічну ситуацію в Сирії.

Москва є співучасником організації невимовних страждань сирійців. Адже Росія надавала ресурси, зброю і військових для збереження асадівського режиму, що дозволило йому активізувати гноблення сирійського народу.

Башар Асад і його уряд – це не тільки військові злочинці. Вони ще й є «продовольчими злочинцями», оскільки не спроможні організувати поставки зерна і борошна до Сирії.

А обмеження щодо продажу хліба і введення системи електронних карток, котрі дають право на можливе придбання борошняних виробів, лише призвело до виникнення «чорного ринку», на якому буханку можна купити втричі дорожче від її офіційної ціни, що становить 200 сирійських фунтів.

Але для більшості населення така ціна є недоступною, тому й вишиковуються величезні черги бажаючих купити субсидований хліб у підконтрольних режиму Асада районах.

Путін разом з диктатором Башаром Асадом несе пряму відповідальність не тільки за військові злочини, за 500 тисяч убитих під час війни мирних сирійців і незаконне ув’язнення тисяч людей без суду, а й за хлібну катастрофу в Сирії, яку спровокувала затяжна громадянська війна.

Хлібна криза ілюструє масштаби економічного колапсу в Сирії, який посилюється санкціями, пандемією, ліванською банківською кризою та міжнародною ізоляцією режиму Асада. Західні фінансові санкції забороняють продаж палива в Сирію, і єдиною країною, в якої вона може купувати нафту, є Іран.

Навіть Башар Асад змушений був визнати, що економіка Сирії перебуває в історичному падінні. Він сказав, що це «суворі і важкі часи, яких Сирія ніколи не переживала з часу своєї незалежності» в 1946 році. Як стверджує ООН, щонайменше 80 відсотків сирійців збідніли, і ця цифра говорить сама про себе.

Усе це стало прямим наслідком війни Росії з повсталим сирійським народом, в якій вона виступає на боці  вже давно нелегітимного «президента» Башара Асада. В цьому немає нічого нового, адже Москва постійно втручається у внутрішні справи багатьох країн світу по всіх континентах. І це не тільки Україна, Грузія, Сирія чи Венесуела.

Нині Росія стала найбільшою загрозою світовому порядку, і вона відчайдушно прагне досягти своїх реваншистських цілей не зважаючи ні на що. У Сирії вона створила пекельні умови життя для її населення, і продовживши в часі правління варварського режиму Асада.

Токсичні наслідки путінізму проникли навіть в Сирію. І хоча Пол Пот і Червоні кхмери в середині 70-х років минулого століття в Камбоджі вбили, можливо, більше людей, ніж Асад і Путін в Сирії, але дивно, що міжнародна громадськість не бажає виносити належних уроків з цієї трагічної історії.

Масовані бомбардування Росією мирного населення в Сирії – це неприкритий державний тероризм, який має на меті підірвати здатність сирійської нації до спротиву узурпатору.

Як і у війні з Україною, Росія діє в Сирії терористичними методами. Російська Федерація не тільки виступає, як спонсор поширення тероризму по всьому світу, а й сама є терористичною державою, яка використовує тероризм для досягнення своїх експансіоністських цілей.

Підсумовуючи, можна зробити висновок: підтримуючи злочинний режим Башара Асада, Москва підштовхує Сирію до масштабного масового голоду. Тому ситуація з хлібною катастрофою є набагато трагічнішою, ніж це комусь може видатися на перший погляд.

Особливо враховуючи те, що в Україні Росія організовувала терористичними методами Голодомори неодноразово. В неї тут набутий величезний досвід, який вона здатна з легкістю перенести і на сирійську територію.