Образок з натури: таки Київ український
Про реакцію киян на російські співи
Їду сьогодні ввечері в метро з Лівого берега. Заходять і виходять люди. Раптом в вагоні з’являється молодик з гітарою.
Починає співати якусь нудну і затяжну російську пісню, невправно акомпануючи собі. Вагон не реагує.
Люди сидять і жодних емоцій до співака-імпровізатора, який не розуміє, що він знаходиться в столиці Української держави.
Він старається, з під лоба зиркаючи на всі боки, але це не може хоч якось зворушити публіку, що їде на Правий берег.
Вона не може припинити цей «концерт», але й слухати ці його співи явно не хоче.
Ніхто й не збирався віддячувати цьому «артисту» хоча б гривнею чи кількома. Люди його просто ігнорували.
І це не вперше, коли за останні півроку в київському метрополітені з’являються російськомовні співаки. Раніше такого не було.
Але кияни реагують однаково – вони цих співаючих не помічають.
І щоб там не було, така реакція столиці наочно доводить – Київ таки український.
Він раз за разом відторгає те, що стараються йому нав’язувати зайди і різного роду тимчасовці.
Для яких Київ не рідне місто, а місце вимушеного тимчасового проживання.