Путін сильно помилився

Не дивлячись на те, що Москва вкотре лякає Україну і Захід ядерною зброєю, Путін увігнав себе в патову ситуацію. Хоча він і досі сподівається, що США і Європа втомляться від України та перестануть їй допомагати, обставини для російського диктатора зовсім не є такими, як це йому чомусь уявлялося з Кремля 24 лютого 2022 року.

Бо навіть якщо гіпотетично уявити, що Україна, припустимо, не зможе визволити відразу всі окуповані Російською Федерацією території, то всерівно виявиться, що рішення про вторгнення було катастрофічним для Росії. Росія повністю перетворюється на країну-парію, в друзях у  якої хіба що залишаться Північна Корея, Іран, Еритрея та Китай.

Тоді б виявилося, що РФ змогла «виграти» зруйновану частину загарбаної країни, на відбудову якої Росії необхідно витратити сотні мільярдів доларів, яких у неї просто немає. Крім того, на окупованій частині України вона отримує населення, яке ненавидить загарбників. І їй потрібно буде перекинути велику частину армії для патрулювання захоплених українських населених пунктів.

Але це ще далеко не все. Одночасно Росія «виграє» зруйновану економіку та відсутність торгівлі із західними країнами. Їздити громадяни Російської Федерації після цього всього зможуть лише в Північну Корею, КНР чи Іран. Санкції з Москви ніхто не зніме, і вони можуть бути лише ще більше посилені, а російська економіка, яка й зараз фактично дише на ладан, увійде в стан остаточного колапсу.

Цілком очевидно, що Путін сильно помилився. Питання в тому – наскільки високо він підніме ставки у своїх зусиллях, щоб уникнути визнання своєї помилки?

Зараз Путін намагається зробити вигляд, що готовий піти ва-банк, не розглядаючи навіть стратегії виходу з кривавої війни, яку розв’язав. І якщо він готовий продовжувати самознищення Росії, то війна може тривати доти, поки РФ остаточно не виснажить свої ресурси, і її економіка більше вже не зможе фінансувати путінську агресію.

Схоже, що диктатор належить до того психологічного типу осіб, які не можуть розпізнавати неефективність і шкідливість своїх дій, та робити з цього правильні висновки. Особливо тоді, коли російські фінансові резерви вичерпуються, і навіть більш жорсткий контроль над російською економікою вже нічого змінити не зможе.

У Москви вже недостатньо резервів, щоб продовжити війну хоча б ще на рік. Навіть тоді, коли вона спробує вдатися до примусових позик у свого населення, введе драконівський військовий податок або намагатиметься отримати позику у Китаю під заставу територій Далекого Сходу та Сибіру. Хоча це б перетворило Російську Федерацію повністю на васальну державу КНР.

А оскільки Путін навряд чи готовий викласти на продовження своєї війни 300 чи 400   мільярдів доларів власних статків, які він привласнив собі за більше, ніж 20 років свого президенства, то, очікувано, що він може зробити спробу вибити омріяні сотні мільярдів у своїх олігархів. Але їхнє небажання зі своєї кишені фінансувати продовження військових дій, здатне послужити детонатором силового усунення його від влади.

Не говорячи уже про те, що більшість російських військових, мають за мету не продовжувати очевидно програшну для них війну, а повернутися додому. Навряд чи вони бажають продовжувати воювати для того, щоб Путін міг і далі називати себе президентом Російської Федерації. Єдиним виходом для них стає уникнення подальшого перебування на полі бою. Жодна кількість тактик, стратегій, планів, зброї, чисельності нічого не змінить. Тому росіяни втечуть з поля бою, за першої ж нагоди зробити це. 

Оманливі путінські геополітичні фантазії, після невдалих їх реалізацій, засвідчили, що брак елементарного інтелекту може призвести до катастрофи того, хто не вміє прораховувати ситуацію хоча б на декілька кроків наперед.

Проте, коли росіяни нарешті почнуть зрозуміти, що божевільна війна Путіна вбиває ціле покоління їхніх співвітчизників, може виявитися вже занадто пізно. Але Путін є Путін, він не може змінити себе. Його єдиний інтерес полягає в тому, щоб залишитися живим та зберегти свою владу. Й від нього можна очікувати чого завгодно, тільки щоб він міг досягти цього результату. Росією століттями керували правителі, які зневажали і в ніщо не ставили свій народ. І було б дуже дивно, якби узурпатор не діяв так само.

Він створив бандитську терористичну державу. Тому не викликає подиву, що корупція та злочинність зруйнували ефективність і спроможність російських інституцій, серед яких й збройні сили. Вони такі ж прогнилі, як і будь-яка інша гілка влади в РФ.

Невдала спроба силою зробити Україну частиною Росії, а  самих українців росіянами – бомбардуючи її, вбиваючи, катуючи людей та знищуючи інфраструктуру, схожа на спробу змусити дівчину покохати і вийти за вас заміж, перед тим відлупцювавши  і зґвалтувавши її.

У Росії нічого не змінилося з 1917 року. Ні їхня жорстокість один до одного, ні їхнє ставлення до України, ні мораль деспотів, які ними керують – чи то цар, чи то такі терористи, як Ленін, Сталін чи Путін. Якщо не позбутися Путіна та його подільників, то потрібно знову підняти залізну завісу, закрити її та дозволити Росії маринуватися у власній ненависті, корупції та дисфункції.

Розпалювання війн, агресія щодо сусідніх народів і масові вбивства глибоко закорінені в ДНК московців, і найкращою стратегію щодо Російської Федерації мусить стати повна ізоляція їх від решти світу, надавши їм можливість вічно гноїтися у свої вигрібній ямі імперськості.

Окрім газу, нафти та корисних копалин, Росія нічого не пропонує світові, крім убивств, зґвалтувань, геноциду та шаленого шовінізму, який маскується під «культурну вищість росіян» і нібито якусь «окрему цивілізацію». Газ, нафту та корисні копалини можна отримати деінде. І хоча вони можуть коштувати дорожче, краще заплатити дещо більшу ціну, якщо це означатиме покращення світу шляхом мінімізації взаємодії Росії з його цивілізованою частиною.

Путін поставив перед собою ціль втягнути Україну в «чорну діру» пекельного імперського тоталітаризму. Що багатократно збільшує мотивацію українців боротися з московською навалою, щоб не бути поглиненими безнадійним майбутнім, яке запланувала нам Росія. Він повернув Україну і Європу назад до жахів минулого століття, створивши проблеми для українців, які можливо доведеться вирішувати і наступному поколінню.

Тиран ні за що не хоче відмовлятися від своїх ревізіоністських планів захоплення України, проте  скоро його будуть підтримувати лише частина силовиків та пропагандистська машина. І тільки на цьому режиму довго втриматися не вдасться.

Недалекий вже той час, коли колосальні втрати живої сили у війні в Україні запустять в Росії ланцюгову реакцію спочатку непокори, а потім бунтів і повстань. Але зараз кожен убитий росіянин – це росіянин, який більше не зможе вбивати українців. Хоча кожен росіянин може відмовитися від участі у «лотереї смерті», залишившись в своїй країні.

Путін в Україні зайшов так далеко, що вже втратив шанс спокійно померти в своєму ліжку уві сні. Фінал цієї війни для нього цілком може стати тотожним фіналу лівійського диктатора Муаммара Каддафі, адже невдах мало хто любить. Очевидним є те, що він стане причиною не лише своєї власної смерті, але й існування Російської Федерації у тому її вигляді, який ми сьогодні знаємо. Вона просто розвалиться. Через рік-два Росії вже не буде.

Жахлива російсько-українська війна, котра породжена навіженими планами однієї повністю неадекватної персони і її одержимістю хибними поглядами на історію, а також бажанням залишити в ній свій слід, прогнозовано закінчиться поразкою Москви. Але якщо Кремль зробить спробу увійти в пряму конфронтацію з Америкою, НАТО і Європою, то там мали б пам’ятати, що Друга світова війна залишила Німеччину в руїнах, а Третя світова зітре Росію з лиця Землі.

Росія пірнає з головою в небуття. А Путін залишиться в історії останнім тираном жахливої політичної системи, про яку так мріяв,  яку створив, і яка, в підсумку, зникне разом з закінченням його невдалого довголітнього правління.