У Білорусі для України головне – питання безпеки

Країна вже ніколи не буде такою, якою була раніше до дня виборів 9 серпня. І не дивлячись на те, чи вдасться Лукашенку утримати владу, чи він змушений буде піти під тиском наростальних народних протестів, ситуація в цій країні кардинально зміниться.

Якщо йому вдасться утримати свій контроль над Білоруссю, то він, зазнавши великих політичних та іміджевих втрат, вийде з протистояння з білоруським народом настільки ослабленим, що Путін уже не вважатиме необхідним і доцільним дотримуватися стосовно нього позірно якихось, хоча б формальних правил, як це він робив досі.

Західний Федеральний округ Російської Федерації

Тобто йтися може про зміну політичного статусу Лукашенка не тільки в середині своєї країни, а й на міжнародній арені. Чим можуть скористатися не лише сусідня Російська Федерація, але й Китай, який білоруський президент часто намагався використовувати як важіль у протистоянні з Кремлем.

Якщо Лукашенка усуне від влади Путін, то вона дуже швидко стане Західним Федеральним округом Російської Федерації. І Москва почне терміново змінювати склад населення Білорусі, роблячи приблизно те, що вона зараз чинить у Криму. Білорусів можуть почати переводити на роботу до Сибіру і крайні північні точки РФ, а на їхні місця заселяти уродженців Росії, для яких клімат і умови життя в Білорусі видаватимуться справжнім раєм.

Ситуація в Білорусі може вплинути на війну, яку веде Росія на Донбасі

Крім всього іншого, події в Білорусі можуть вплинути на війну, яку веде Росія на українському Донбасі. І при тому, що Лукашенко неодноразово запевняв, що українцям немає чого опасатися з боку Білорусі, через те що там ситуація кардинальним чином здатна змінитися, це може бути зовсім не так.

Оскільки вже зараз зрозуміло, що Кремль дуже добре підготувався до виборів у Білорусі та московська агентура готова розіграти, як кажуть «внічию» Лукашенка і білоруські еліти.

Запропонувавши їм вибір: або їх усуне демократична революція, чи псевдодемократичний переворот, або вони «підпишуться» на всі ті умови, які пропонував Кремль, аж до підтримки війни Росії з Україною. Тоді Україна опиниться в пастці, у своєрідному «котлі», якщо подивитися на карті.

І навіть якщо Лукашенку вдасться дійсно передати владу парадемократичній новій владі, а не проросійській, то Україна також потрапляє в дуже серйозну ситуацію, тому, що в Білорусі можуть бути дислоковані будь-які російські військові сили.

Зараз уже марно говорити про те, що до нинішньої ситуації потрібно було готуватися не тільки Росії, а й демократичним силам поза Білоруссю. Треба акцентувати свою увагу на тому, що можна дійсно зробити.

Необхідно перехопити ініціативу в Москви на білоруському напрямку, і не дати проросійським силам реалізувати там свої ревізіоністські плани.

Для України – головне питання безпеки

Для України, під час війни з Росією, зараз стає нагальним питання, яким чином можливе усунення від влади Лукашенка здатне вплинути на безпеку Української держави.

Лукашенко втрачає опору, і дуже важливо, щоб за цієї ситуації він не перейшов «точку неповернення». Бо тоді у нього буде тільки один вихід – капітуляція на умовах Москви.

Далі – в кращому випадку – Ростов, оскільки «бацька» стане відпрацьованим «політичним матеріалом», у Росії Путіну він не буде потрібний.

У Лукашенка мають бути шляхи безболісного відходу від влади

Зараз важливим питанням є надання Лукашенку можливості та способу відійти від порушених ним норм, дати йому «поступитися».

Для цього необхідно дуже оперативно, буквально протягом лічених годин надати Лукашенку «дорожню карту» з усіма можливими варіантами розвитку подій. При цьому важливо, щоб у цій «дорожній карті» було артикульовано не лише вихід із кризи країни Білорусь, а й достойний відхід від влади Лукашенка.

Технічно, для подібної роботи необхідно створити робочий орган для співпраці з Лукашенком. Для цього можна залучити кількох чинних президентів та авторитетних експрезидентів та знакових політиків США, європейських країн, особливо країн Балтійсько-Чорноморського поясу.

А також створити робочі органи співпраці з опозицією, протестними рухами та громадянським суспільством у цілому – щоб від самого початку не повторювати колишніх помилок та діяти в рамках сучасної демократичної політичної парадигми.

Саме такий підхід надасть можливість направити білоруські еліти та білоруське суспільство в русло вирішення кризи в цивілізованих та конструктивних межах, без зайвої крові, створення нових зон нестабільності та «відкатів» у минуле.

Необхідно показати Лукашенку можливі шляхи безболісного відходу від влади. Наприклад, він гарантуватиме політичній опозиції, що в стислі терміни проведе повторні президентські вибори, у яких сам вже не братиме участі.

Якщо зробити припущення, що Лукашенко таки утримається у президентському кріслі, але повністю поб’є горщики з Путіним, то Москва може легко перекрити російські приховані дотації на енергоносії, тоді зникнуть замовлення на продукцію білоруських держпідприємств і вони почнуть банкрутувати, а десятки, якщо не сотні тисяч їхніх працівників опиняться на вулиці.

У такому разі, в Лукашенка залишається єдиний вихід, – швидко переорієнтуватися на Україну і Євросоюз. Наразі близькість до держав Балтії тут може послужити позитивну роль, адже вони вже давно в НАТО і ЄС, й тому підтримати невелику за територією Білорусь їм всім трьом буде неважко.

Очевидно, що хороших диктаторів не буває, і Лукашенко не може стати винятком із цього правила. Але коли йдеться не тільки про його політичне майбутнє, а про історичну долю Білоруської держави, про регіональну і, навіть (потенційно) глобальну безпеку, то тут простих, але неправильних рішень у жодному разі не повинно бути.