Україна напередодні вирішальної битви за незалежність. У Путіна немає жодних шансів

Немає сумніву, що Україна переможе у війні з російськими загарбниками. Хоча попереду у нас одне із найбільших випробувань за увесь час російсько-української війни – остаточне визволення всіх загарбаних московитами українських територій. Але українці не тільки успішно витримують тягар нинішнього наступу російських терористичних військ, а й одночасно запроваджують і освоюють численні нові види зброї та пов’язані з ними стратегічні підходи, вносячи їх до свого бойового репертуару.

Ефективно використовувати ці сучасні військові технологій допомагає чітка координація дій із Сполученими Штатами і нашими європейськими союзниками. Не менш важливим є і те, що Росія, атакуючи на Донбасі, безрезультатно витрачає свої кадрові і матеріальні ресурси. А після закінчення сезону весняного бездоріжжя відкриються умови для українського весняного контрнаступу. І цей свій шанс українська армія використає повністю.

Володимир Путін і його генерали страждають на абсолютну відсутність чітких стратегічних цілей. Ця відсутність продуманої стратегії в боку Москви і спроби невдало імпровізувати, коли все від початку їхнього вторгнення в Україну пішло не так, здатна підірвати усі намагання Кремля дограти «українську партію» тепер хоча б унічию.

Але на кін поставлено надзвичайно багато. Перемога Росії в Україні означала б не тільки кінець України як незалежної держави, а й підкорення українського народу геноцидною диктатурою, чиї жахливі злочини проти українського народу не закінчилися тільки війною та певною формою «мирної окупації». Й тут йдеться не тільки про збереження Україною своїх територій, культурної та архітектурної спадщини, а й про саме існування стародавньої української нації. Тому українці не можуть програти війну з Росією, незважаючи на її поки що матеріальні і мобілізаційні переваги.

Клептократія Путіна роз’їдена до самого свого гнилого ядра. У Путіна було більше двох десятиліть, щоб реформувати, реорганізувати та модернізувати свою армію за допомогою трильйонів доларів, які Росія заробила на експорті газу, нафти і корисних копалин. Але значна частина сотень мільярдів доларів, нібито витрачених на військові цілі, опинилася на офшорних банківських рахунках, у придбаних палацах, в мега-яхтах його олігархів і друзів. Результат цього всього ми бачимо – Російська Федерація неспроможна виграти і ніколи не виграє цю війну.

Путін критично погіршив ситуацію з бойовою готовністю російських військ, але навіть і СРСР мав ті ж самі серйозні проблеми у своїй армії протягом холодної війни: корумповані офіцери, непідготовані призовники та практично відсутній професійний сержантський корпус. Однак війна Російської Федерації має ще один дуже важливий вимір, який у подальшому визначатиме формування силових полів впливу у всьому світі.

Те, що Путін робить в Україні, фактично є перевіркою рішучості Сполучених Штатів. Китай, Іран та інші подібні їм країни уважно за цим спостерігають. Якщо б Америка, з якихось причин, відмовилася від підтримки української держави, то Тайвань зникла б через декілька років, а Китай контролював всю Азію. І Росія зробила б в Східній Європі та на Балканах те, що вона намагається зробити в Україні.

Путінські політичні посіпаки пробують нав’язати думку про необхідність «миру» і «переговорів» з Російською Федерацією без будь-яких попередніх умов. Водночас заявляючи, що Москва наполягає на тому, що вона не збирається виходити з окупованих нею українських територій. То що це, як не попередня умова Кремля?

Зараз немає можливості проводити переговори з Росією з трьох причин: Путін й досі ще сподівається на те, що зможе виграти війну в Україні; неможливо проводити з російським диктатором переговори, тому що всі його пропозиції у підсумку зводяться до того, що українці мусять погодитися з усіма його вимогами; про що б не говорили б у Москві, Путін не зможе прийняти нічого з того, що буде загрожувати його владі.

Те, на що погодився б Путін – то це «переговори», які можна було б затягнути, щоб домогтися затримки контрнаступу України на окуповані території, і за цей час виготовити більше зброї та навчити більше призовників. Хоча абсолютно зрозуміло, що росіяни не збираються припиняти вторгнення в Україну. Вони можуть лише на короткий термін зупинитися, але потім їхні атаки знову відновляться.

Росії буде важко змінитися – просто тому, що вона не зможе це зробити. Армія нації формується з народу, і вона в повній мірі відображає характер та цінності суспільства. Хоча спорядження, доктрина і рівень підготовки військових є важливими якостями будь-якої армії, суть бойових сил залежить від того, що являє собою нація. Таким чином, тоталітарна клептократія Путіна не може зрівнятися з недосконалою, але гнучкою українською демократією.

Російська ситуація вкотре доводить неефективність тоталітарних режимів. Вони здатні контролювати пасивне цивільне населення за допомогою пропаганди і роздутих силових структур, але завжди матимуть проблеми, коли їм чинять опір. Проблема Путіна в тому, що ніхто з його оточення не ризикне надати йому інформацію, котра суперечить його думкам та установкам, які і формують його поведінку. Тому рішення, що їх прийматиме тиран», завжди будуть відставати від проблем, які диктуватиме поточна ситуація. Але він всерівно буде прагнути все контролювати.

Хоча чимало кваліфікованих експертів, роблячи свої прогнози щодо російсько-української війни, наголошують на тому, що вона може тривати ще роками, її перебіг здатне швидко змінити тільки різке збільшення військової допомоги Україні. Якщо б США швидко розширили свої виробничі потужності і спромоглися постачати Україні сучасні літаки, танки, важку артилерію, кулемети та боєприпаси в кількостях, які нині потребують на фронтах війни українські військові, то вигнати московських загарбників з нашої землі українці могли б менше ніж за рік. Адже українці воюють за свою країну, росіяни ж ведуть війну не зрозуміло за що. У цьому є велика різниця.

У цій війні в Путіна немає жодних шансів на перемогу, щоб тиран не намагався робити далі. І коли він почав це розуміти, то став звинувачувати Захід у тому, що це саме він спровокував Росію напасти на Україну. Схоже, що головний кремлівець так і не виніс жодних уроків з програшу колишнього СРСР в Афганістані, тому його військам доводиться знову засвоювати цей повчальний досвід на полях боїв в Україні. Проте, у якийсь момент чорні мішки з багаточисленними трупами, що повертаються назад до Російської Федерації, налаштують населення проти нього.

Війна Росії в Україні висвітлила ще один дуже негативний для Москви факт – вона показала Сполученим Штатам, Заходу і Китаю, що військовий потенціал РФ різко зменшився і що «великий ведмідь» є дуже старим, виснаженим і втомленим. І хоча Путін може скільки завгодно приписувати СРСР одноосібну перемогу у Другій світовій війні, без масованої воєнної допомоги від Америки – літаків, танків, вантажівок, артилерії, снарядів та інших боєприпасів, котрі доставлялися за програмою ленд-лізу, – невідомо, як війна з Німеччиною могла закінчитися.

За західними звітами, Росія вже зазнала військових втрат у 200 тис. убитими і пораненими. Але назвати це «війною» російські журналісти не можуть. І хоча Путін часто повторює, що однією з причин вторгнення на наші території була небезпека для РФ, що Україна може вступити до НАТО, він зробив це тому, що за 25 років розмов про те, що двері НАТО є відкритими для України, її так і не прийняли до Північноатлантичного альянсу.

НАТО мало б виправити цю свою стратегічну помилку і прийняти Україну до альянсу – якщо не зараз, то відразу ж після перемоги над Росією. А не повторювати знову, щось на зразок – ми б хотіли вас прийняти, проте ви і досі не готові. Адже нині на полях боїв з московською навалою, Україна наочно показала, що це тепер багато країн НАТО не дотягують до того рівня професіоналізму і уміння ведення бойових дій, які щодня демонструє українська армія.

За великим рахунком, Росія нині веде війну з «недоукомплектованною версією НАТО», якою є на сьогодні Україна, і програє. Однак для більших стратегічних успіхів і перемоги в українців поки що немає в достатній кількості необхідної зброї, щоб знищувати військові та стратегічні об’єкти і в глибині Російської Федерації. Населення Росії мусить на собі відчути усі наслідки війни Путіна в Україні, а не вірити псевдопатріотичній облуді, якою його постійно годують з телевізора.

Незважаючи на великі намагання, Москва провалила всі свої військові і політичні плани, яких вона сподівалася досягти в російсько-українській війні. Росіяни показали, що у них немає ні сил, ні ефективних засобів, щоб окупувати Україну, а потім силою утримувати під своїм контролем українські території.

Фундаментальна помилка Путіна – він дійсно вірив, що Україна не протримається довго. Через те він насправді ніколи не планував повномасштабної війни, лише триденний розгром і захоплення українських земель. З цієї причини війська були недостатньо підготовлені, матеріально-технічне забезпечення було проігнороване, і Росія не змогла отримати переваги в повітрі на початку війни. Якими б не були причини, надмірна довіра до своїх агентів в Україні, чи корупція в спецслужбах і армії, Українська держава змогла використати ці помилки Путіна.

Україна знаходиться напередодні вирішальної битви за свою незалежність. Фактично залишається питання, коли Україна вийде переможцем у цій кривавій війні? Це питання, на яке важко відповісти, але це дуже важливе питання. Адже чим швидше закінчиться війна з Росією, тим швидше ми зможемо розпочати відбудову своєї країни.