Що не так з реакцією українців на обстріл Одеси
Росіяни продовжують свій ракетний терор проти України
Вже всі бачили фото готелю Кемпінськи-Одеса, який згорів на морвокзалі Одеси? І читали, певне, багато коментарів про те, що це «одоробло давно пора було знести»?
Так, цей готель був більмом на оці. В місті його не любили. Будівництво супроводжувалось скандалами. Наприкінці 90-х – початку 2000-х містом керував такий собі Боделан (який потім поїхав жити в Росію, традиційно), найпотворніші рішення в місті приймались і втілювались командою таких самих ****, як він сам.
В 2001 році той готель відкрили. Я там була на кількох міжнародних заходах. Все велике, пафосне і незатишне. Естетика 90-х. Як вміли :)
В Одесі йшли розмови про те, що готель побудований неякісно, що «тріщини в фундаменті» і так далі. А ще вітри у відкриті вікна такі, що відкрити ті вікна неможливо. А ще, і це викликало найбільше осуду і найбільше несприйняття – споруда закривала вид на море, бо стирчала, як один вцілілий зуб у роті.
Готель – то 19 поверхів, 82 метрів у висоту, 158 номерів. Немаленька така будівля. Пʼять зірок.
Коротше, ще кілька років там все колобродилось, намагалися конкурс на директора провести. Потім тодішнього начальника порту Павлюка затримали правоохоронні органи, інкримінуючи йому розтрату державних коштів на ремонт того готелю в інтересах приватної особи.
В 2011-му Вищий господарський суд прийняв рішення передати готель державі. Конкурсна комісія навіть обрала оператора – компанію, яка мала займатися готелем.
Але з тих пір – глухо. І лише сьогодні Андрій Ставніцер, один із власників контейнерного терміналу ТІС, написав, що він викупив долю приватних інвесторів і закривав угоду з державою, не дивлячись на війну.
Мало хто про це знав. Андрій написав, що мріяв там зробити сучасний комплекс, побудувати набережну.
Чому я все це так детально розповідаю? По-перше, для розуміння історії цього готелю. По-друге, щоб сказати наступне: мені страшенно не подобається радість з приводу того, що влучили у будівлю, яка нікому не потрібна і дратувала містян.
Це – наше. Одоробло, несмак, монстр – ми самі розберемося зі своїми проблемами і викликами. Нам не треба допомагати оніксами і калібрами.
Та і радіти, що «одоробло зруйновано, і добре, що туди влучило, бо будівля захистила щось там» – якось теж не комільфо. Бо зруйновані також зерносховища і морський вокзал.
Не думаю, що покидьків зупинило б, якби там був сучасний модерновий готель, який би працював. Для них важлива тактика випаленої землі. В своїх ефірах чорнороті розповідають, що вони «потім все відбудують».
Все, що у нас, наше. І що і коли робити з нашим, ми вирішуємо самі.
Власне, мені було важливо про це написати.