Росія відкриває гібридний «другий фронт» проти України та Заходу в Білорусі та Грузії

Кремль продовжує гібридну агресію по світу – зокрема й у суміжних країнах. Білорусь залучена до гібридної повітряної війни проти України; в Грузії наростає промосковський реванш, який може створити істотні проблеми для України та її партнерів; аналогічний сценарій ймовірний в Молдові.

Україна тримає під білоруським кордоном повноцінну лінію оборони, проте, Білорусь наразі не вважається джерелом наземної загрози.

Натомість «суверенний» повітряний простір Білорусі використовується для нової провокаційної тактики. Практично щоночі кілька російських дронів «відхиляються» в білоруське небо під час масованих атак на Україну – і часто повертаються назад в зону української ППО.

За даними OSINT-групи «Беларускі Гаюн», лише минулого тижня щонайменше 18 «Шахедів» залетіли до Білорусі з України, й більшість повернулася назад. Білоруська ППО (напівзалежна від російської) інколи знищує такі цілі (про це заявляв і диктатор Лукашенко), а інколи не реагує на них.

На думку експертів, такі «зальоти» можуть пояснюватися реальними технічними проблемами або маскуватися під них. Це типова для Москви, а відтак невипадкова, ситуація plausible deniability.

Головною проблемою «дронозальотів» є перенапруження української ППО. Адже Сили Оборони мусять очікувати, що кожна щойно виявлена і «втрачена» російська повітряна ціль повернеться до України в будь-якій точці 1000-кілометрового кордону з Білоруссю. А непрозорі непередбачувані дії білоруської ППО тут є додатковою потенційною загрозою.

В інформаційно-політичному аспекті, російські «зальоти» до Білорусі навмисне додають напруженості та невизначеності. Враховуючи непрозорість білоруського режиму, мусимо постійно очікувати повітряних провокацій над україно-білоруським кордоном. Лукашенко вже натякав на такий ризик, заявляючи пропагандистам, що Білорусь збиває «і російські, і українські» безпілотники.

В Грузії вибори обернулися промосковським політичним реваншем, організованим через кремлівські мережі дезінформації, корупції та підривної роботи на місцях. У сусідній з Україною Молдові Москва намагається організувати аналогічний сценарій. Ці процеси широко висвітлюються в медіа-просторі, тому зосередимося на їх стратегічних наслідках для України та Заходу.

Геополітичні та мілітарні аспекти

Головним політичним результатом встановлення відкрито прокремлівських режимів у Тбілісі та Кишиневі стане спроба сценарію «анти-Україна»: коли країни-жертви російських вторгнень тепер явним чином капітулюють перед Кремлем і демонстративно отримають не лише «мир» [ненадовго] та символічні економічні преференції, а й навіть позірне «відновлення» територіальної цілісності.

Так, Москва, руками свого маріонеткового режиму в Тбілісі, ймовірно готує «примирення» (чи й навіть «реінтеграцію») Грузії з досі окупованою росіянами «Південною Осетією» . При цьому грузинська влада почала раптову кампанію з перекладання на Грузію та Захід провини за російське вторгнення 2008 року.
Неважко спрогнозувати глобальну дезінформаційну кампанію Кремля про такий собі «успішний Мінськ-3» в Грузії, від якого Україна відмовилася в 2019–2021 рр., й нібито «сама напросилася» на повномасштабну війну та втрату додаткових територій.

Не виключаймо й буквального повторення в Грузії та Молдові донбаського сценарію 2014 року: коли Кремль організує збройне протистояння власної кримінально-шпигунської мережі та антимосковської громадськості, яке спричинить потік біженців до ЄС та подальше воєнно-політичне «перевантаження» Заходу.

При цьому в Грузії можливі російські авіа- та морські удари, чи й навіть вторгнення символічної кількості російських військ та «сепаратистів» (великих наземних резервів Москва не має) під надуманими приводами на кшталт загибелі російських громадян.

Геоекономічні аспекти

В разі встановлення в Молдові прокремлівського режиму, це безпосередньо зачепить Україну. Молдовою проходять важливі логістичні коридори, «вбудовані» в українську інфраструктуру залізниць, автошляхів, газопроводів та електромереж на напрямку «Україна-ЄС». Хоча російське вторгнення до Молдови неможливе (в т.ч. й з т. зв. «Придністров’я»), місцева кремлівська мережа зможе організувати диверсії та збройні провокації проти української логістики.

Грузія неважлива для України мілітарно й економічно – але критично важлива для таких значущих партнерів України та Заходу, як Азербайджан і Туреччина, а також і для російського союзника Ірану. Грузією проходять нафтопроводи та автодороги, необхідні для азербайджанського та іранського експорту.

З урахуванням специфічних російсько-турецьких стосунків, немає сумніву, що Кремль використає потенційний внутрішній конфлікт у сусідній Грузії, аби тиснути на Анкару та Баку. Насамперед, щоби змусити турецький уряд до антиукраїнських рішень та до подальшого дистанціювання від Заходу в напрямку BRICS.