Російський наступ на Харківщині захлинувся. Воєнний огляд

Воєнний огляд КБФ:

• Російський наступ на Харків захлинувся.
• Вуличні бої у Вовчанську й Часовому Ярі.
• Ворог просувається на Покровському напрямку. 

Минулого тижня стало зрозуміло, що російський наступ на півночі Харківщини (у районі Вовчанська й Липців) захлинувся. Наразі росіяни закріпилися на невеликій ділянці прикордонної смуги з панівними висотами, а також намагаються втриматися у північних районах Вовчанська. У місті тривають вуличні бої, подібні за тактикою (але не за інтенсивністю) до оборони Бахмута.

Відзначимо, що заголовки деяких ЗМІ про «оточення росіян у Вовчанську» перебільшують масштаб і значення реальних подій. Сторони активно застосовують артилерію, тактичні ракети та фронтову авіацію, використовуючи для цього складки місцевості.

Росіяни намагаються будувати на Вовчанщині укріплення, масово втрачаючи інженерну техніку під українськими повітряними ударами. Вочевидь, це спроби за будь-яку ціну відзвітуватися про втілення сумнівної ідеї Путіна щодо «санітарної зони» в українському прикордонні.

Як і передбачали командування та незалежні спостерігачі, ворог не став, чи й не міг, стягувати у цей район резерви, достатні для прориву фронту й оточення Харкова. Не вдалася навіть спроба вийти у тил ЗСУ на куп’янському напрямку.

Ворог виконав іншу стратегічну задачу: частково відвернути увагу на північ Харківщини (а також на Сумщину) українські сили, які стримують наступ росіян на Донбасі, і таким чином хоч якось знівелювати ефект від відновлення постачань американської зброї. Частина найкращих бригад ЗСУ залишається під Харковом.

Відповідно, Сили Оборони «відкочуються» на Покровському напрямку. Добове просування ворога там складає 500-2000 метрів на окремих дрібних ділянках – переважно у боки від залізничного насипу у районі Очеретиного. Це дається росіянам ціною частих, здебільшого безуспішних атак механізованими колонами (екіпажі й піхота ворога, традиційно, непідготовлені).

Деякі коментатори стурбовані тим, що ворог наближається до рокадної автодороги Т0504 Покровськ-Костянтинівка, важливої для української оборони цілого Донбасу. Зауважимо, що паралельні автошляхи північно-західніше існують (на відміну, наприклад, від логістичної ситуації при обороні Бахмута чи Авдіївки).

З меншою інтенсивністю ворог атакує й південніше та північніше. Як і передбачали спостерігачі, росіяни прагнуть будь-що захопити зручний для ЗСУ оборонний район у Кураховому. Північніше тривають потенційно небезпечні, але наразі безуспішні спроби ворога просунутися у міській забудові Часового Яру.

Жодна зі сторін досі не має готових резервів для масштабних наземних дій. Головну роль у повільному просуванні росіян надалі відіграють не їхні регулярні штурми, а масовані удари КАБами та FPV-дронами.

Тактичні ударні можливості ЗСУ потроху зростають через надходження артилерійських снарядів та ракет від США. Минулого тижня у Сили Оборони почали надходити й перші снаряди з «чеського пакета».

Відзначається перехід українців до комбінованої вогневої протидії. Російські атаки відбиваються не самими лише FPV-дронами, як 3 місяці тому, а також і артилерією та протитанковими керованими ракетами: не лише західними, а й вітчизняними «Стугнами», виробництво яких вдається продовжувати у тилу.

Хоча дальність і ефективність українських FPV-дронів стабільно покращуються (вони вже вражають цілі на відстані 31 км), ця зброя залишається вразливою до РЕБ-протидії. Водночас «старі» технології некерованих снарядів та керованих ракет, з їх меншими дальністю та точністю, майже не вразливі до ворожих перешкод.