Чому не треба дивуватись через відставку Елізабет Трасс
Найближчим часом у Британії або будуть оголошені вибори, або партія знову обере прем'єра
Ну що ж, Елізабет Трасс пішла у відставку.
З рейтингом у 12%, бунтуючою партією, фінансовою кризою, відкритим конфліктом з Банком Англії та міністрами, які один за одним йдуть у далечінь.
Десь на задньому плані має сміятися Борис Джонсон, завдяки якому вона стала прем'єром і частково через спадщину якого її кабінет звалився.
Ця відставка не була такою драматичною, як у Терези Мей чи такою фантасмагоричною, як у Джонсона. Все сталося очікувано та швидко, удар був сильним та важким. Однак збитки партії завдано колосальні. Після Джонсона і Траса консерватори втратили значну частину підтримки населення, навіть у своїх електоральних фортецях.
Якби вибори відбулися зараз, консерватори втратили б до 70% своїх місць у парламенті. У цьому полягає політична трагедія моменту.
Найближчим часом або будуть оголошені вибори, або партія знову обере прем'єра, готового зайти на другий раунд і спробувати провести цей корабель через шторм майбутньої зими, фінансових негараздів та економічної кризи.
Перший варіант поганий тим, що проводити вибори перед початком зимового періоду в розпал війни в Європі – це, м'яко кажучи, не вдалий час. З іншого боку, є шанс перезапустити систему та відповісти на запит електорату.
Другий варіант поганий тим, що не гарантує виходу з кризи, тому що у будь-якому випадку Британію треба вести через зиму, і проводити хоч якусь «шокову терапію» для вирішення економічних проблем. А отже, будь-який новий лідер партії та прем'єр-міністр стартуватиме у вкрай складному та політично токсичному середовищі, на мінімалках і з розмитим екраном, так би мовити. З іншого боку, у разі успіху консерватори можуть відіграти втрачені позиції до виборів 2024 року.
Іронічно, що Елізабет Трасс і Борис Джонсон, по суті, стали жертвами відкладених ефектів Brexit, який вони просували до самого кінця, але який потрапив на дуже невдалий час, і не дав того, на що всі розраховували. Пандемія Covid-19, наслідки війни в Україні, енергетична криза та ефекти Бориса Джонсона стали завершальними ударами.