Держава-агресор чи окупований союзник? Як ставитися до Білорусі

Чому я проти ухвалення Верховною Радою України постанови про визнання Білорусі державою-агресором та про репарації від білорусів.

Щоб краще було зрозуміло, давайте згадаємо важливі моменти власної історії.

Загальновідомо, що УНР була окупована більшовицькою Росією. На місці колишньої УНР більшовики утворили союзну республіку – УРСР (УСРР) як частину СРСР.

В 1944 році у спішному порядку в усі конституції союзних республік повносили зміни, якими передбачили утворення республіканських народних комісаріатів закордонних справ (згодом – МЗС). Мета була зрозумілою – під час заснування ООН отримати для СРСР не 1 голос у цій міжнародній організації, а відразу 17. Зрештою, крім СРСР, засновниками ООН стали лише дві союзні республіки – БРСР і УРСР.

Всі ми чудово знаємо, що Україна є єдиним правонаступником УРСР.

А тепер у цьому звʼязку згадаємо про чотири важливі факти:

Перший. В 1956 році СРСР вчинив збройну агресію проти Угорщини. Це відбувалося з території УРСР та за участі в тому числі військовослужбовців з України, від одного із співзасновників ООН.

Угорщина має право вимагати відшкодування з боку України за 1956 рік чи ні? Чи ухвалюючи постанову про Білорусь як державу-агресора, ми не створюємо нову тему для цинічних негідників з угорської партії «Фідес»?

Другий. В 1968 році СРСР здійснив збройну агресію проти тодішньої Чехословаччини. Це знову відбувалося з території УРСР та знову за участі військовослужбовців, в тому числі з України.

Чехія і Словаччина мають право вимагати від України відшкодувань за 1968 рік чи ні? Яка чудова тема для крайніх правих партій цих держав, фінансованих Кремлем. Чи не так?

Третій. В 1979 році СРСР ввів війська до Афганістану. Протягом 10 років було знищено 1 мільйон цивільного населення. Чи має право Афганістан вимагати від України відшкодувань за участь у війні військовослужбовців з України?

Четвертий. В 2008 році дислоковані на території України кораблі Чорноморського флоту РФ взяли участь у збройній агресії проти Грузії. Як відомо, Україна після цього факту не денонсувала двосторонній договір про базування ЧФ РФ в Україні. Було лише публічне обурення Президента Ющенка і МЗС України. І все. Чи має Грузія вимагати від України відшкодувань?

Всі ці факти навів невипадково. Ми повинні розуміти, що білоруський народ давно перебуває у російській окупації; росіяни давно поводяться на білоруській землі як у себе вдома. І не треба нам згадувати про обрання білорусами Лукашенки.

По-перше, єдиними несфальсифікованими виборами в Білорусі були вибори 1994 року.

По-друге, не марсіани, а українці вже обирали собі Януковича у 2010 році.

Які наслідки можуть бути від ухвалення постанови ВР України про визнання Білорусі державою-агресором? Для Лукашенки жодних. Можемо йому насипати хіба що солі на його щурячого хвоста, бо економічні та культурні звʼязки з РБ є перерваними.

Натомість офіційна лукашенківська пропаганда отримає додатковий шанс достукатися до нейтральних і позитивно налаштованих на сьогодні до України білорусів. Крім того, білоруси, які втекли від режиму і проживають в Україні, не зможуть отримати дозвіл на проживання в Україні і не зможуть подаватися на отримання громадянства України.

Ні для кого не секрет, що після Перемоги та одночасно після демографічної катастрофи Україна змушена буде вдатися до стимулювання трудової імміграції. Мабуть, це будуть такі держави як Бангладеш, Афганістан, Таджикистан, Шрі Ланка, Індія… Можливо, для України більш привабливою виглядала б імміграція з Білорусі? Хіба ні?

Чи думали ми якою буде реакція бійців білоруського полку імені Каліновського, коли дізнаються, що вони виборюють свободу Україні заради того аби їхні батьки, дружини і діти платили відшкодування Україні?

Тому я проти можливого рішення парламенту щодо визнання Білорусі державою-агресором.

Натомість треба було б схвалити іншу постанову – про визнання Білорусі окупованою Росією та про неминучу відповідальність тих білорусів, які сприяють агресії РФ проти України.