Чи рухається Україна до гідності і свободи?

Промова президента, звісно, гарна. Зазначу, що для мене особисто - свято це 22 лютого, втеча розбитого диктатора, тому що в цьому випадку я прихильник результату, а не процесу.

Та вміння гарно говорити давно проявилося як один з талантів Петра Олексійовича. Із багатьма тезами, звісно, не можна не погодитись. Та й в якості голови держави - звісно, в парламентсько-президентській республіці - все ж на даний момент не бачу жодної притомної альтернативи Порошенку. Ну, хто? Ляшко? Мураєв? Наша місцева Гіларі, виглядом і діяльністю (2005,2009) якої ми насолоджуємось уже 16 років? Ні, чекаємо від виробника нових моделей.

У президентській республіці раціонал виглядав би по-іншому, це не формат Петра Олексійовича. Жоден із них так і не зміг «стати Кучмою» - після зануреного у свої фантазії Альхена у вишиванці прийшов обмежено-впертий боягуз, і обидвоє винні у тому, що сталося у 13-му році (хоча в10-му вибору в абсолютної більшості не було - але цієї більшості і не отримав жоден із кандидатів). Порошенко вперше після Кравчука переміг у першому турі і дотепер має мандат більшості, хоча цю більшість і розхитано.

Інсайдери кажуть, що 5-тий президент і справді не займається корупцією, але занадто багато на себе бере і не береже нерви, а також поблажливий до his hires. Але у мене до нього претензії іншого характеру.

А) Важко назвати реформи послідовними, засадничими і ліберально-ринковими. Ці перетворення ситуативні, стабілізаційні та ринково-соціалістичні (вони лише посилюють роль держави). Часткове виправдання цьому - необхідність з нуля створювати ЗС. Але лише часткове - народ зробив Революцію ажніяк не для того, щоби жити у «чудовій державі, яка про всіх подбає». А якраз навпаки - аби держава нарешті зробила себе непомітною, і не заважала людям вільно розвиватись та багатіти;

В) Абсолютна більшість злочинців часів президентства Януковича, їхніх попередників і наступників - дихає вільно, живе заможно і є непокараною (крім тих, кому народ устиг винести єдиний можливий вирок до підключення «правоохоронних органів» і «судової системи»). Допоки так лишатиметься, щоб (красиво і розумно) не говорив президент України, депутати і урядовці, іноземні очільники - сприймається і буде сприйматися громадянським суспільством як пара з вуст, і тільки. Ах, рівність перед законом? Це чудово - в країнах, що їх не пограбувала банда, яка намагалася повернутись в обозі агресора. Не в нашій - бо жодного закону для ворогів України існувати не повинно. Це диктує інстинкт самозбереження. Тих, хто його ігнорує - знищує природній добір.

І С) Для будь-яких компромісів, внутрішніх і зовнішніх - існує межа. Нинішній суверенітет і свободу українцями завойовано в боях, а не «подаровано» гуманістами з колишньої парламентської опозиції, жоден член якої не був обраний до ВР 2012 року без згоди або без протидії з боку адміністрації Януковича. Суспільство сьогодні має іншу якість - Націю. А тому - ледь не з будь-якого приводу запопадливо заглядати в очі зажирілим євробюрократам і бігати за кредитами та допомогою давно слід припинити. Потрібні гроші? Зніміть недоторканість з нахаб, які ховаються у парламенті та неформальну недторканість з їхніх призначенців у кабінетах виконавчої та судової влади. Там ще один ВВП (і ще один ВВП уже втік з Януковичем та його почтом). Над цим «явищем» уже глузують іноземні дипломати. Ось тоді коли Україна поверне - або, радше, її повернуть - у напрямку виправлення усіх перелічених дефектів, тоді її президент і не матиме, як зараз, потреби пояснювати «нюанси» і виправдовуватись в промові на День Гідності і Свободи.