Що очікувати на Курахівському та Времіївському напрямках? Аналіз та прогнози

Сьогодні – південно-східний «кут» фронту. Тобто, Курахівський та Времіївський (правий фланг) напрямки. За подіями на Харківському, Краматорському та Покровському напрямках багато хто, став «забувати» про те, що події достатньо жваво розгортаються й на ряді інших напрямків. Зокрема, ситуація навколо Курахівсько-Вугледарського виступу (ну або «плацдарму», якщо вам так більше подобається) ЗСУ чим далі, тим більше набуває достатньо драматичного характеру. Тож, спробуємо сьогодні розібратися на що варто очікувати на цьому операційному напрямку.

1. Спочатку, нагадаю, хто забув, приблизний склад та структуру сил й засобів противника, які оперують на цьому напрямку.

Отже, по-суті, на цьому операційному напрямку діють основні сили угрупування військ (УВ) противника «Південь» (тобто, його південна частина) – 8-а загальновійськова армія (ЗВА), у складі – її більшої частини – 1-го армійського корпусу (АК), 20-ї мотострілецької дивізії (мсд), яка, майже, вся тут, а також половини 150-ї мотострілецької дивізії (мсд), яка діє тут без одного свого «штатного» мотострілецького полку (мсп) – 102-го мсп та одного танкового – 68-го тп (обидва на Краматорському напрямку).

8-а ЗВА на цьому напрямку підсилена силами та засобами 68-го армійського корпусу (АК), район постійної дислокації – острів Сахалін та Курильські острови. Він діє на цьому напрямку у складі 39-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр (як мінімум 2 мотострілецьких батальйонів\мсб + до 2-х мотострілецьких полків територіальних військ\мсп ТрВ, які знаходяться, очевидно, у її оперативному підпорядкуванні) й зведеної полкової тактичної групи зі складу 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кад).

Разом з ними тут також розгорнуті дві окремих бригади морської піхоти (обр МП) тихоокеанського флоту – 40-а та 155-а обр МП, 40-а діє у смузі відповідальності УВ «Схід» (на його правому фланзі), друга – 155-а обр МП, діє у смузі 20-ї мсд 8-ї ЗВА. У сенсі взаємодіє з УВ «Південь» діють сили й засоби УВ «Схід» (точніше, його правого флангу) – про 40-у обр МП я вже сказав вище, окрім неї тут оперують також підрозділи 36-ї омсбр зі складу 29-ї ЗВА, зведена тактична група 14-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП) та цілий ряд, так званих «стрілецьких полків мобілізаційного резерву»\ сп МР, сформованих з «мобіків», як набраних на окупованій частині Донбасу, так й на території РФ.

Таким чином, безпосередньо на Курахівському напрямку оперують:

• до 4-х бригад (3 окремих мотострілецьких + 1 окрема морської піхоти);
• до 14-и мотострілецьких, танкових та стрілецьких полків (мсп, тп, сп), як зведених у дивізії (20-а та 150-а мсд), так й діючих окремо;
• до 6-и окремих мотострілецьких та танкових батальйонів, а також зведених тактичних груп (обсягом – до батальйону);
• окрім цього, на цьому ж напрямку розгорнуто не менше 3-х «добровольчих» формувань, штибу БАРС та зі складу, так званого, «Добровольчеського корпуса», під егідою пвк «редут».

До цього варто додати зі складу УВ «Схід»:

• до 2-х бригад (одна мотострілецька, інша – морської піхоти\обр МП);
• до 4-х стрілецьких полків;
• до 3-х мотострілецьких батальйонів та зведених тактичних груп, розміром до батальйону.

Тобто, противник має на цьому операційному напрямку не просто подавляючу перевагу у силах та засобах, а я б, навіть, це охарактеризував, як «розчавлююча» перевага. Варто також відзначити ще одну особливість.

Це найбільш зручний, у сенсі авіаційної підтримки дій своїх наземних військ, напрямок для противника. Його армійська та оперативно-тактична авіація мають можливість із близько розташованих стаціонарних авіабаз (АБ) – Єйськ, Таганрог, Ростов-на-Дону, Зерноград, Кущівська, Приморсько-Ахтарськ, а також мережі аеродромів передового базування («підскоку») здійснювати майже безперервну авіаційну підтримку своїх наземних військ. Головний чинник – малий підльотний час.

2. Тепер, безпосередньо «по ситуації».

Протягом кількох крайніх діб, противник вищевказаними силами здійснив наступальні дії на таких напрямках та ділянках:

• Підрозділи 1-ї та 9-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) 1-го АК (перша входить, очевидно, до складу УВ «Центр») зуміли протягом минулого тижня зайняти повністю район села Нетайлове, й по-суті виконали завдання, щодо забезпечення та підтримки з півдня дій лівого флангу УВ «Центр» по виходу на рубіж Яснобродівка – Нетайлове.
  
  
• Батальйони 110-ї омсбр, при підтримці підрозділів сумновідомої «пятнашки» здійснили серію атакуючих\штурмових дій південно-східніше та східніше села Невельске. Й хоча противнику поки не вдалося прорватися у саме село, однак він зумів зайняти ряд посадок безпосередньо південно-східніше цього населеного пункту.
  
  
• 5-а окрема мотострілецька бригада (омсбр) противника зі складу всього того ж самого 1-го АК, підсилена, ймовірно, як мінімум, одним мотострілецьким батальйоном зі складу 114-ї омсбр, продовжує вперті й достатньо жорсткі ближні бої у місті Красногорівка, намагаючись витіснити передові підрозділи ЗСУ з її північної та південно-західної частин. Поки, противник зумів зайняти центральну частину н.п., однак його атаки у північному напрямку, в умовах щільної приватної забудови даються йому важко.
  
  
• Діюча південніше, 9-а омсбр противника у напрямку Мар'їнка – Георгіївка, при підтримці 103-го мотострілецького полку (мсп) 150-ї мсд, не дивлячись на свої вперті атаки, поки так й не зуміла бодай зачепитись за східну околицю Георгіївки. Скоріш за все, найближчим часом противник введе у бій по цьому напрямку ще один танковий батальйон (тб) зі складу 163-го танкового полку (тп) 150-ї мсд, аби збільшити темпи наступу.
  
  
• Більш вагомих результатів противнику вдалося досягнути, власне, на самому напрямку Мар'їнка – Побєда, вздовж дороги Курахове – Донецьк, а також по дирекції Новомихайлівка – Костянтинівка. Тут діє майже у повному складі 20-а мсд 8-ї ЗВА. Очевидно, її 242-й та 33-й мотострілецькі полки, при підтримці танкових батальйонів 10-го танкового полку 1-го АК та, як мінімум, одного батальйону МП зі складу 155-ї обр МП, зуміли зайняти більшу частину села Парасковіївка у напрямку на села Костянтинівка, а також утримують північну частину села Побєда й мали просування вздовж дороги на Курахове, західніше Мар'їнки.
  
  
• У смузі дії 39-ї омсбр противника у напрямку Солодке – Водяне противник, ймовірно, зумів зайняти дві посадки вздовж дороги на Водяне та північніше неї й потім – був вимушений зупинитися.
  
  
• На правому фланзі УВ «Схід», у районі села Микільске (напрямок на Вугледар), район села Павлівка та північніше села Шевченкове, ЗСУ продовжують утримувати передові позиції по річки Кашлагач, маючи на відтинку між Новодонецьким та Павлівкою плацдарм південніше цієї річечки. Противник після кількох в'ялуватих спроб просунутись північніше Микільского, вздовж пари посадок, декілька тижнів тому, припинив цей онанізм й зараз поводиться порівняно чемно.

Таким чином, можемо констатувати, що по відношенню до Курахівсько-Вугледарського виступу, на даний час противник «стурбований» формуванням північного фасу (флангу), намагаючись максимально глибоко просунутись у напрямку на Курахове та Костянтинівку, де діють основні сили 9-ї омсбр, 20-ї мсд й, як мінімум, половина 150-ї мсд противника. Більше того, противник може підсилити обидва напрямки, повернувши сюди основні сили 155-ї обр МП та задіявши повністю 163-й тп 150-ї мсд.

3. Підсумуємо.

Чи варто розглядати цей напрямок, як майбутнє місце оперативної наступальної операції противника (або, як дехто називає це – «другою хвилею великого літнього наступу Росії») на літню кампанію 2024-го року? Як на мене, варто, але у другу чергу, після Торецька, або Слав'янсько-Краматорської агломерації.

Справа у тому, що навіть враховуючи той факт, що для цього противнику, на відміну від району Торецька, тут потрібно «сформувати» лише один фас (фланг) – північний, бо на півдні він вже, по-суті, сформований, він все одно не встигає це зробити. Темпи просування на Курахівському напрямку, хоча й присутні (противник все ж-таки просувається, як на Георгіївку, так й вздовж дороги на власне Курахове), однак вони занадто повільні та малі.

А без цього, спроба спланувати та організувати «велике зрізання» Курахівсько-Вугледарського виступу ризикує перетворитися на повторення «великого наступу на Харків». Більше того, у його найгіршому для противника варіанті – «лобовому» наступі, із виснажливими фронтальними штурмами й відповідно – «позамежними» втратами. Більше того, цілком зрозуміле прагнення командування УВ «Південь» витіснити наші війська за річку Вовча у районі Курахове, поки видається, хоча й можливим, але, найближчим часом, малоймовірним.

У першу чергу, з точки зору продовження боїв у Красногорівці й мінімальному просуванню противника вздовж дороги Мар'їнка – Вугледар з півночі (противник, по-суті, тут, далі села Побєда так й не просунувся). А це, у свою чергу, напряму й безпосередньо впливає «стримуючим чином» на його спроможності діяти на «основному» напрямку – як на Курахове, так й у бік Георгіївки та Максимільянівки.

Іншими словами, ми маємо тут справу, знову з «старою піснею про головне», себто, із нестійкими флангами противника. Так, він має вагому перевагу у кількості та обсягах розгорнутих на цьому напрямку сил й засобів, що дозволяє йому прикривати свої фланги, у першу чергу тієї свої тактичної групи, яка зараз рветься на Курахове (20-а та 150-а мсд + 9-а омсбр). Однак, лише до певної міри, бо бої у районі Красногорівки продовжуються (5-а омсбр там ще якійсь час буде копирсатися), а «на Побєде», все ніяк не вдається «поновити рух».

Точно така ж зараз ситуація й з «очеретинським проривом» противника на Покровському напрямку й створенням південного фасу Торецького виступу – фланги, фланги й ще раз фланги. Думаю, протягом першої половини червня, стане цілком зрозуміло, що саме й коли командування противника обере для свого «великого літнього наступу». Якщо, звісно, він взагалі відбудеться.