Чому Україна та війна на Донбасі не є серед зовнішньополітичних пріоритетів США
Пост-майданна «еліта» та «найбоєздатніша армія Європи» США не повною мірою влаштовують, тому інвестувати ресурси в цей балаган ніхто не поспішає
Дуже просто. По-перше, зараз протистояння між США та РФ успішно розгортається на кількох фронтах, як методами стратегії непрямих дій, так і нарощування військового потенціалу:
1) внутрішньополітичний фронт США, де тема втручання РФ у проведення президентських та конгресових виборів є корисним інструментом політичного тиску на опонентів;
2) Сирія;
3) Північна Корея
4) Східна Європа (Польща і Балтія);
5) Афганістан;
6) ядерна гонка озброєнь.
На кожному з цих фронтів у США є зрозумілі цілі, ефективні інструменти боротьби, надійні партнерства.
Очевидно, пост-майданна «еліта» та «найбоєздатніша армія Європи» їх не повною мірою влаштовують, тому інвестувати ресурси в цей балаган ніхто не поспішає.
По-друге, сучасна адміністрація у Вашингтоні не має свого «смотрящого» за українською проблематикою. З попередньою злочинною та наступною незлочинною владою успішно справлявся віце-президент Джозеф Байден (син якого працює в газовій компанії Злочевського).
А в теперішнього віце-президента США Майкла Пенса немає ні сина-бізнесмена, ні бізнесових інтересів. Він - політик, працює за ідею. Йому жуліки нецікаві.