Томос: дали - не дали?
Останніх 5 років українське суспільство живе в очікуванні того, що якийсь «чарівник в блакитному вертольоті» постійно має нам щось «дати»
– Дали ?
– Дали !
– Точно дали ?
–Ну, не дали, але точно скоро дадуть !
Значно ширшим компонентом гібридної агресії, аніж війна інформаційна, є війна консцієнтальна – її об’єктом є свідомість. А результатом – руйнування комунікативних навичок, невміння організувати свій час, цілі, часта зміна малореалістичних планів, зниження всіх механізмів саморегулювання (прогнозування, контроль, оцінка результатів, моделювання подій).
Останніх 5 років українське суспільство живе в постійному очікуванні того, що якийсь «чарівник в блакитному вертольоті» постійно має нам щось «дати».
- Безвіз.
- Кредит МВФ.
- «Джавеліни».
- Томос.
Потім хитромудрі залаштункові ляльководи, які це все задумують, та найняті за гроші дешеві й дорогі медіа блазні, що це реалізовують, патякають щось про «патерналізм» українців. А спробуйте уявити собі китайців, що чекають на томос, американців, що чекають на кредит МВФ, німців, що чекають на «Джавеліни» та французів, що чекають на безвіз. Нереально ? Отож. Але вони такі самі люди, як і ми. І всього досягнули важкою працею та здобуванням нових знань, мотивовані ідеєю дати собі раду в світі, щоб захистити своє буття та майбуття. Це і є націоналізм.
А ще є здоровий глузд та критичне мислення.
Які нагадають нам, що скоро при таких цінах на пальне та організації транспорту навіть у Брюховичі доїхати то вже буде проблемою, що українські заробітчани щороку присилають додому вдесятеро більше, аніж з панського плеча обіцяє МВФ, що є вітчизняні протитанкові ракети «Стугна», і що Київ мав цей самий томос ледве не тисячу років тому.
Варто про це тільки згадати.