Чи можуть українські спортсмени обіймати російських під час війни?

Українська спортсменка не мала права обійматися з російською, поки йде війна. Суданський і алжирський спортсмени відмовилися виходити на один ринг з ізраїльтянами. Азербайджанський боксер не визнав поразки від вірменського спортсмена і заявив про нечесне суддівство. Можна по різному ставитися до цих і інших фактів.

Як і до того, що наша легкоатлетка сфотографувалася з російською.

Ну, по-перше прапора агресора там не було, існує традиція фотографуватися призерам. Та й чи хтось з керівництва пояснював спортсменам, як діяти у таких стандартних ситуаціях? Думаю, ні. А самі не замислилися.

А що мають думати спортсмени, коли влада через своїх представників у Нацраді з телебачення бореться з українською мовою, коли за державний кошт фінансуються концерти в Україні російських зірок і тих «українців», які гастролюють в Росії? Президент може роздавати мільйон антиросійських інтерв'ю але продовжувати продавати свою шоу- бізнесову продукцію в Росію. Вірять діям, а не словам. І дії наслідують.

Алкоголізм безумовно зло. Але батьки-алкоголіки повинні спочатку перестати пити самі, а вже потім забороняти пити дітям.

Очевидно, що спортсменка помилилася, але помилка- не злочин, на відміну від антиукраїнських дій політиків, що стали для неї прикладом.

Та й спортсмени бувають політиками. Українець депутат Беленюк от підняв прапор, станцював гопака, наразився на расистські гидотні вислови Скабєєвої. Будучи представником влади, показав гідний приклад патріотизму.

А інший депутат-призер Олімпіади, спортсмен зі Львова, депутат від партії Андрія Садового «Самопоміч» повів себе інакше. Він ніби-то захищає легкоатлетку, і пише у себе на фейсбуці:

«Спорт, мать вашу, поза політикою!!!

Спорт це вид діяльності. Для більшості спортсменів національної збірної України це професія і справа життя.

Відчепіться від спортсменів з вашою ****ною політикою.

Спорстмен займається своїм ремеслом.

Їх звів спорт, життя. Люди потоваришували через конкуренцію і однаково важку роботу над собою, через повагу до праці один одного.

Яке це має відношення до міжнародної політики?

Грузіть спортсмена за його політичні прояви, але від**іться від спортсменів за особисті відносини, які сформувались на підставі далеких від політики речей.

Якщо спорт – це політика, то і освіта – політика, інженерія – політика, медицина – політика, мистецтво – політика. Все наше життя, з таким підходом, це політика. Ідіотська підміна понять. Залишіть політику державним діячам, і не вплітайте політику в усе підряд.»

Горуна не усвідомлює, або навмисне не каже, що освіта, де вчать, хто герой, а хто ворог, де дають дітям правильні книжки і опановують рідну мову є політикою! І інженерія, яка творить зброю для захисту, і мистецтво, яке надихає солдатів на фронті, і навіть медицина, що боре віруси!

І це дивно. Бо поки одні гинули на фронті, спортсмен Горуна у 2015-му та 2016-му рр. проводив виїздні семінари в Російській Федерації, зокрема в Москві та Новосибірську.

Це не завадило йому 2020 року обратися депутатом Львівської ради від партії «Самопоміч».

Ці три приклади: патріотизм Беленюка, помилка Магучіх і заява Горуни, яку навіть охарактеризувати непросто демонструють і ситуацію у нашому суспільстві. Ми не переможемо, поки одні воюватимуть, інші дружитимуть з агресором, треті на словах засуджуватимуть агресора, а у діях толеруватимуть. Особливо, коли треті – влада.