Про децентралізацію та нові шанси для маленьких міст

В першій частині йшлося про те, як можна творчо підійти до пошуку особливостей свого міста. А в цій більше уваги приділено тому, як можна привернути до нього увагу за допомогою соцмереж та як скористатися із сусідства з мегаполісами.

Орієнтація на медіа та соцмережі

Нерідко місцеві активісти справді дуже стараються привабити туристів, але роблять це старими методами, тому нічого в них не виходить. Оскільки війна відбила багатьом іноземним мандрівникам бажання їхати до України, то основною цільовою аудиторією тепер є українці. Серед них ядро складають люди середнього віку та молодь. Більшість із них дуже орієнтується на візуальну складову. Чому популярними місцями серед мандрівників є «тунель кохання» в Клевані, долина нарцисів чи Ужгород в дні цвітіння сакури? Справа не лише в естетиці, а й у тім, що це можна сфотографувати і запостити в соцмережі.

Орієнтація на візуальність сучасного туриста має відображатися не лише в бережливому ставленні до пам’яток, котрі можна сфотографувати, а й у створенні оглядових майданчиків, з котрих відкривається вдалий ракурс; простому підсвічуванні красивих будівель.

Сучасні міста стають тлом для селфі. Усе, що не втрапляє в об’єктив смартфонів, все, що не можна потім запостити в інстаграм, снепчат, твітер чи фейсбук – не існує. Тому багато наших малих міст не існують для більшості світу в принципі. І чим більше особливих, цікавих та несподіваних місць для фотографування є в місті (бурзі), тим більше у нього шансів стати популярним серед туристів.

В будь-якому малому місті знайдеться кілька хороших фотографів. Що заважає місцевій владі замовляти у них час від часу фото, котрі можна постити в соціальні мережі, особливо в інстаграм, де не зашкодить завести спеціальний акаунт для міста? І контент в нім мав би виходити за рамки лише архітектури та краєвидів, мав би торкатися місцевої кухні, атракцій і сфери відпочинку.

Також не зашкодить просити у зірок, котрі відвідують місто, постити в соціалках фото з бургу. Особливо використовувати селебріті з місцевим корінням, котрі й так зазвичай радо відгукуються для того, аби допомогти рідному місту.

Не менш важливим є питання орієнтування. В малих містах майже цілковито відсутня будь-яка навігація. Це часто не дозволяє подорожнім відшукати навіть найвідоміші пам’ятки, що вже говорити про менш знані чи ті, що перебувають на периферії. Створення навіть найпростішої навігації в місті не лише економить час туристам, а й збільшує ймовірність того, що якісь мандрівники, котрі проїжджатимуть через бург транзитом, вирішать зупинитися, аби його відвідати.

Мова не йде обов’язково про дорогі вивіски чи створення спеціального мобільного додатку. Якщо бюджет невеликий, то достатньо простих знаків-стрілочок, хай хоч витесаних із дерева, котрі вказуватимуть на основні пам’ятки. Також не зашкодить мапа, котра дозволить зорієнтуватися на місцевості (з обов’язковим дублюванням хоча б однією мовою, котра використовує латинський алфавіт, бажано англійською). І само собою, нанесення цікавих для подорожніх місць на популярні мапові онлайн сервіси. Особливо ретельно відмічати заклади харчування, бо з пошуком інформації про локальні ресторани та кав’ярні в мережі все доволі сумно.

Важливо, аби місто не перетворювалося в совіцьку адмінбудівлю, зроблену навмисне так, щоби перебуваючи в ній, людина відчувала якнайбільше приниження й ненависті. Зараз громади отримують гроші. Ті, хто першим спохватився – отримує більше. Нерідко місцева влада виділяє гроші на інфраструктуру, наприклад замінюються тротуари. Чому одразу не робити їх безбар’єрними та із велодоріжками? Це не тільки можливість розвивати велоінфраструктуру та залучати міщан до здорового способу життя, не лише можливість пропонувати нові послуги туристам з прокату велосипедів та велотури, а й так само медіапривід для всієї країни.

Польське місто Лідзбарк-Вармінський (16,4 тисячі населення) прославилося на весь світ після того, як там проклали велодоріжку, котра поглинає, накопичене за день, світло, а потім світиться вночі. Це допомагає велосипедистам безпечніше подорожувати в темну пору. Це лише тестова ділянка розумної доріжки, побудували її 100 метрів, але слава про місто вийшла далеко за межі Польщі.

«Паразитування» на великих сусідах та співробітництво

Навіть попри війну культурне життя у великих містах добряче оживилося. Щотижня до обласних центрів та середніх за розмірами міст приїжджають із виступами відомі люди. Чому б не користатися із цього активістам із малих міст та селищ? Якщо скооперуватися, то запрошення цих спікерів обійдеться усім сторонам куди дешевше, ніж якщо кожна окремо оплачуватиме приїзд гостей.

Особливу увагу варто звернути на різні фестивалі, котрі відбуваються по всій країні. На такі події організатори привозять зірок навіть із-за кордону, то чому не використовувати шанс й не запрошувати декотрих і до своїх міст, взявши частину витрат на себе? Така кооперація вигідна усім.

Так само й центри громад повинні ставати своєрідними хабами для довколишніх сіл й поширювати свої знання та вміння туди.

Іншим моментом для співробітництва могли би ставати об’єднання активістів, влади чи бізнесу із малих міст. Принаймні, в межах однієї області чи етнографічного регіону. Наприклад, що заважає обмінюватися рекламою між собою? Не сприймати одні одних як конкурентів у боротьбі за увагу туристів, а як партнерів. Можна не лише робити рекламний бартер із цікавими для туристів пам’ятками в сусідніх населених пунктах. Наприклад, якщо у вашому місті немає готелю, то можна розмістити рекламу про такий у ближньому бурзі. Там, у свою чергу, можна буде натрапити на біл-борд якогось ресторану з особливою місцевою кухнею у вашому місті.

Ще одним пунктом для співпраці може виступати кооперація в напрямку зовнішньої промоції міста. Це доволі складна і дорога річ, проте вона може принести хороші плоди.

Нерідко в малих бургах виробляється якась продукція, проте власники незацікавлені спонсорувати ніякої активності всередині самого міста, бо їм важлива всеукраїнська аудиторія. В такому випадку можна скооперуватися зі ще кількома такими в сусідніх містах й провести дні цих бургів в якімсь з обласних центрів чи столиці.

До цього також варто залучити різних митців, зірок естради та інших відомих людей, які є вихідцями із вашого міста. Такі іміджеві заходи вигідні й локальному бізнесу, котрий може заявити про себе на більшу аудиторію, і допоможуть мешканцям великих міст відкрити для себе туристичну й культурну привабливість малих бургів.

Атмосфера

Попри необхідність слідувати загальносвітовим трендам, робити українські малі міста відкритішими для світу, зручнішими для місцевих жителів та подорожніх, вкрай важливо, аби в них залишався свій особливий дух. Ця неповторна атмосфера маломістечковості, ностальгійності, котра водночас змішана із сучасністю. Ті міста, котрим вдасться цього досягти – й отримають туристів як один із шансів на розвиток рідних просторів.