Арестович – спадкоємець політиків, які «обкладали ВВП ПДВ»
А згадав я про «ВВП та ПДВ» після вчорашнього дебюту Олексія Арестовича у ролі кандидата в президенти
Пересічний українець нині навряд чи згадає, але наприкінці 90-х головою Верховної Ради України був такий собі Олександр Ткаченко. В історію він увійшов тим, що при розгляді чергового державного бюджету вніс пропозицію обкласти ВВП ПДВ, що викликало легкий шок у тодішніх працівників міністерства фінансів та економіки.
На жаль, нерозуміння ринкових реалій було тогочасною загальною рисою багатьох керівників перших років незалежності України, вихідців з планової економіки Української РСР.
Та й навіть Кучма Леонід Данилович, будучи керівником одного з найбільших радянських підприємств, перші роки свого президентства та прем'єрства проходив економічний лікнеп. У нових ринкових умовах для керівника радянського підприємства собівартість, прибуток, витрати були економічною теорією. Головне було виконати план і видати необхідну кількість виробу, будь-якою ціною, не рахуючись ніякими витратами.
А згадав я про «ВВП та ПДВ» після вчорашнього дебюту Олексія Арестовича у ролі кандидата в президенти. Якщо його військово-політичні тези не викликали особливих заперечень, то його пропозиція замінити податок на додану вартість податком на виведений капітал викликала хвилю в'їдливих коментарів та мемів. Хоча, з моєї точки зору, справа не в Арестовичу, не в його програмних заявах.
Ситуація складніше, судячи з усього, на наступні вибори йтиме велика кількість нових людей, нових об'єднань, вже зараз називаються можливі волонтерські чи військові команди. Якщо в політиці ці люди більш-менш будуть декларувати зрозумілі для них лозунги та програмні цілі, то історія з Арестовичем показує, що з економікою складніше, більшість неофітів у політиці далекі від тонкощів ПДВ та податку на виведений капітал. Тому, тут же знайдеться натовп легковажних авантюристів та популістів від економіки, які безумовно не пропустять таку гарну можливість хайпонути, а може, і проскочити в якійсь з команд до парламенту, пропонуючи красиві популістські лозунги, типу «все по п'ять» чи «все по 10». Початківці великої політики, скоріше всього, можуть повестися на такі прості, доступні, піарно-виграшні лозунги, бо жага до простих та чудодійних лозунгів, здавалося б, може надати такий бажаний політичний успіх.
Але дуже приємно що казус Арестовича з його безграмотною податковою ініціативою стався саме зараз, на самому початку. Значить є шанс що як сам Арестович, так і наступні можливі претенденти, будуть більш обережні з економічними пропозиціями, як мінімум, звернуться до фахівців, щоб для початку хоча б грамотно сформулювати тезу, не кажучи, про її поширення та впровадження. Може, хоч такий жорсткий тролінг дасть можливість відсіяти авантюристів від економіки.
Арестовичу можу порадити одне: або згадати стару рекламу «інколи краще мовчати», або знайти нормального досвідченого економіста, який буде формулювати 3-4 програмних пункти економічної програми, щоб не мати вигляду повного невігласа в економіці і бути жертвою жорсткого тролінгу.