Чи треба мовчати про контрнаступ?
Цензура необхідна лише в помірних дозах
Влада вимагає від українського суспільства мораторію на неофіційну інформацію про контрнаступальну операцію на півдні України. Українське суспільство на диво дисципліновано припинило будь-які самостійні публікації про бойові дії. Навіть телеграм-канали припинили.
Хоча мотивація такого мораторію виглядає сумнівною. Тому що переміщення наших військ ворог оцінює за супутниковими даними. Так, для ворога важлива інформація про наші замасковані склади, дислокацію техніки і живу силу. Але така інформація – це допомога агресору, її заборонено розповсюджувати апріорі, незалежно від того, йде наш наступ чи ні.
Цілком очевидно, що закликом до мораторію наша влада просто постаралася уникнути критики в тому випадку, якщо наступ виявиться не настільки успішним, як очікують українці.
Але в такому разі можна йти далі. Адже, наприклад, розголошення зайвої інформації шкодить НАБУ у розслідуванні цинічного мародерства у Запоріжжі. Може, й цю інформацію слід засекретити до закінчення війни? Чи взагалі назавжди?
А як щодо підготовки до зими? Адже у цьому питанні повно чутливої та негативної для українців інформації. То що, під гриф «таємно» її?
І так далі.
Зрештою, ризикуємо отримати сумнівний конструкт: замість об'єктивної інформації заклик – вірте ЗСУ, НАБУ, ДБР, ВП, КМ, ВР, ОВА та іншим органам влади. І все буде добре. Для влади, зрозуміло. Конструкт надто схожий на те, що вже запровадили в недоімперії.
До речі, українська контрнаступальна операція триває вже другий тиждень. Скоро все одно доведеться робити проміжні висновки про її перебіг, подобається це владі чи ні. У тому числі, наскільки виправданою вона є з огляду військової та ресурсної підготовленості, а скільки там волюнтаристської політичної складової.
Все одно прорвемося і переможемо!