Як вибух «Сармату» став символом деградації Росії
Резонансний вибух «Сармат» та теорія еволюції
Російська міжконтинентальна балістична ракета (МБР) «Сармат» на випробуваннях рознесла на друзки унікальну випробувальну шахту на полігоні, що в Архангельській області. Причому, росіяни, як зазвичай, брешуть, що це був другий невдалий старт при одному успішному. Західні фахівці наполягають, що це вже четверті провальні випробування.
Пояснюю, що це було і які наслідки може мати. До речі, саме попередницю «Сармату» під індексом Р-36М (НАТІвська назва «Сатана») я разом з однокурсниками вивчав на воєнній кафедрі Дніпровського фізико-технічного факультету, а потім на зборах у ракетному училищі. Тому предмет аналізу знаю.
Так от, дніпровська ракета Р-36 з наступними модифікаціями (Р-36 орб, Р-36М, Р-36М2, Р-36 УТТХ) була основою ракетно-ядерного щита СРСР. Фантастична ракета! Достатньо сказати, що при масі 180 тонн вона вперше у світі мала мінометний старт, що дозволяло залишати позицію за лічені секунди і, відповідно, уникати атаки супротивника.
МБР завантажувалася у підземну шахту у транспортно-пусковому контейнері, в якому знизу був пороховий заряд, а ракету захищало спеціальне днище, яке виконувало роль пижа у набої. Ракета з гуркотом та чорним димом – справжній сатана! – вилітала з шахти, днище відстрілювалося, і маршеві двигуни запускалися вже у повітрі. Там був просто неймовірний момент, коли багатотонна махіна на якусь мить зависала у просторі, а потім – шалене полум’я та рев могутніх двигунів, і ракета майже миттєво зникає у низькому хмарному небі Плесецька... Повірте, цей витвір самовбивчого людського генія пробирає до мурах навіть коли просто згадуєш.
Ракета несла головні частини, що розділялися, маневрували, викидали хибні цілі і гарантовано проходили будь-яку тодішню протиракетну оборону. Саме тому путінська Росія тримала цю дещо модернізовану ракету під назвою «Воєвода» на озброєнні. Але строк її, так би мовити, гарантії, вичерпався ще у минулому сторіччі. А у 2014 році розробники та виробники ракети – дніпровські КБ «Південне» та ВО «Південмаш» – припинили будь-яке обслуговування «Воєвод».
Тому у недоімперії були змушені створити власну ракету на заміну – оце і є «Сармат». Пускові шахти вирішили використовувати ті ж самі – бо будувати нові для сучасної Росії надто складно і дорого. Відповідно, за основу взяли конструкцію «Сатани», тільки з російськими двигунами і дещо ущільненим компонуванням, що дозволило збільшити масу палива і відповідно дальність польоту. А ще для «Сармату» передбачили повернення так званого «орбітального варіанту», який заборонений Договором про скорочення стратегічних озброєнь. Ну, і навигадували дурниць про «гіперзвукові маневруючі бойові блоки «Авангард», які існують здебільшого у мультфільмах.
Фактично, «Сармат» – це піратська російська репліка фірмової дніпровської МБР. Тому у мене не викликало здивування, що перший випробувальний запуск у 2022 році пройшов вдало – все ж було відпрацьовано ще у радянські часи. Але потім – чотири невдачі! Остання – просто катастрофа, бо ракета вибухнула у середині пускової шахти.
Як колишній конструктор, просто не уявляю, що можна було так накосячити, щоб ракета не вийшла з шахти, коли її виштовхує страшенний тиск порохових газів! Ну хіба що МБР виготовили з такими відхиленнями від конструкторської документації, що її заклинило на направлених у контейнері. Або порох використали якійсь контрафактний, який не забезпечив потрібного тиску.
Але факт на супутникових знімках: замість шахти – провалля діаметром 60 метрів, хоча будувалася вона з надміцного залізобетону, який витримує навіть ядерний удар на відстані 100 метрів. І нову шахту недоімперія навряд чи побудує, принаймні, у найближче десятиліття.
При цьому, сира і недоведена до ладу ракета «Сармат» у 2023 році офіційно (!) прийнята у Росії на озброєнні і розпочато її серійне виробництво! Хоча ту ж Р-36 випробували 75 разів, і з 14 невдалих пусків 10 припали на початковий період випробувань.
Можна констатувати, що у недоімперії впевнено прямують до відмови від науково-технічного прогресу та матеріалізму взагалі. Причому, у них навіть не звичайний ідеалізм, коли колективна свідомість визначає буття, а якийсь турбоідеалізм, де буття має визначати хворі людожерські бажання одного конкретного кремлівського фюрерка.
На Росії у Думі обговорюють відмову від еволюційної теорії Дарвіна. І там вже по факту відмовилися від теорії надійності, теорії міцності та інших фізичних законів, на яких базується конструювання та продукування складних технічних виробів, яким є МБР. До речі, екіпаж сумновідомого російського авіаносця «Адмірал Кузнєцов» списано на берег, з них сформований штурмовий підрозділ, який відправлять на фронт на Донбасі. Бо недоімперія нездатна відремонтувати цей корабель.
Кожне невдале випробування російських ядерних ракет наближає західний світ до прозріння, що Росія – це найбільший і найганебніший у світі симулякр. Що цивілізований світ фактично боїться не колишньої супердержави, а вивіски з написом з граматичними помилками «Ми такі ж потужні, як і СРСР».
Світ побоюється, що путінська Росія використає ядерну зброю? Так, така вірогідність існує, але з урахуванням науково-технічної і соціальної деградації Росії вона мінімальна. А от наявність зброї масового знищення та засобів її доставлення у руках навіжених деградантів має лякати значно більше, бо у них воно може вибухнути ненавмисно. Тому цю мавпу термоядерною гранатою треба колективно перемагати, примусово роззброювати і спільно розділяти на безпечні доля людства шматки. Це вам будь-який дарвініст підтвердить.