Чи справді американські гранти впливають на економіку України?

Нашу енергетику підігріли приблизно на $3 млрд в останні роки
фото: depositphotos.com

Чи можна назвати гранти ефективними для економіки України?

Скажу ж кілька слів щодо USAID.

Широку громадськість, звісно, шокувала сума в $7 млрд «на гранти».

Але вузька громадськість добре знала про масштаби грантового і кредитного фінансування і непогано у цих сумах брала участь.

Але я б хотів звернути вашу увагу на кількох моментах.

Перший – в українській реальній економіці немає матеріального кластера, який західні партнери бустили б на $7 млрд.

Наприклад, нашу енергетику підігріли приблизно на $3 млрд в останні роки.

Мені, звісно, заперечать, що USAID фінансували й енергетичні програми.

Так, фінансували.

Наприклад, «зелений порядок денний» і програми зі «зниження викидів CO2 або впровадження моделі «вільного ринку електроенергії». Або «посилення прозорості» енергоринку.

Усе, безумовно, дуже актуально і своєчасно під час війни.

Особливо програми зниження викидів CO2 з урахуванням того, що суб'єкти цих викидів практично всі розбиті російськими ракетами.

Тобто можна собі уявити ефект від інвестицій $7 млрд, якби вони були зосереджені не на віртуальному ринку грантів, а на одному-двох кластерах матеріального виробництва в Україні, наприклад, на секторі переробки та ВПК.

Друге. Програми допомоги Ізраїлю, Єгипту та Йорданії, США не заморозили. Тому що всі ці програми є частиною пакетних геополітичних угод.

Третє. Багато хто тільки зараз почав усвідомлювати ступінь фінансового впливу ззовні на наші «грантові еліти». Вплив цей настільки величезний і багатоскладовий, що вже створює ризики для національної безпеки України.

Тому, як це не парадоксально звучить, призупинення таких програм матиме позитивний вплив у вигляді «смислового очищення»: люди почнуть думати «не на замовлення».

І на завершення, розповім байку про те, як працюють проєкти у світі «великих грантів». Саме «великих». У сегменті дрібних грантів іноді трапляються реальні програми.

Історія суто гіпотетична, усі збіги чи алюзії – випадкові. Наприклад, відкривається грант на якийсь «проєкт реформи ринку землі» на $3,5 млн.

$2 млн відразу ж забирає собі «західний партнер», який впливає на ухвалення рішення.

Українській стороні передається $1,5 млн. Український партнер залишає $1 млн собі, а на $500 тис. знаходить аналітичну структуру «з ім'ям».

Аналітична структура залишає $450 тис. собі, а на $50 тис. знаходить п'ять фахівців (юристи, аналітики, фінансисти тощо).

«Профі» залишають $45 тис. собі, а на $5 тис. наймають 10 студентів, виплачуючи їм по $500 на людину.

Студенти списують проєкт реформи з відкритих джерел в інтернеті. Зараз можна підключити і ШІ.

Тепер найголовніше все красиво упакувати у звіті: круглі столи, спеціальні дослідження, проєкти законів тощо.

Цим займаються особливі специ: насправді – це ціле мистецтво. І такі специ у нас важливіші й дорожчі за самих аналітиків. Грантовий менеджер називається.