Перша кліматична світова війна
Зараз, скоріше за все, ми спостерігаємо війну за кліматичний ресурс, що стає синонімом виживання країн та націй
Багато хто з експертів називає нинішні події – Третьою світовою війною, тільки у інших формах та технологіях ніж дві попередніх.
За поверхневим аналізом, нинішню війну можна назвати і Першою іформаційною війною, коли вона перетворюється на реаліті-стрім за допомогою новітніх інформаційних технологій.
Але деякі публікації натякають на ще одну назву цієї війни: Перша кліматична світова війна.
На жаль, непоміченою в Україні залишилась стаття світового філантропа, дизайнера перехідних суспільств та конструктора пластичних держав, Джорджа Сороса.
Я ніколи не входив у коло так званого «клубу Сороса» в Україні.
І мені досить дивно, що члени цього клубу фактично не звернули уваги на березневі тези свого почесного голови.
Сорос досить неочікувано поєднав тему війни в Україні із проблемами глобального потепління та, безпосередньо, із темою контролю над Арктикою.
Принагідно зауважу, що США досить сильно потерпає від кліматичних змін. Так само як і Європа.
Сорос зазначає:
«Найбільші зміни відбулися у глобальній кліматичній системі. Тут я маю на увазі як кліматичні події, так і розуміння цих подій кліматологами. Головна ідея, яку я хотів висловити в Мюнхені, полягала в тому, що глобальна кліматична система дуже залежить від того, що відбувається всередині Північного полярного кола.
Раніше кліматична система Північного полярного кола була відокремлена від глобальної кліматичної системи.
Вітри дмухали у передбачуваному напрямі проти годинникової стрілки.
Однак через активну людську діяльність поділ між кліматичною системою Арктики та глобальною кліматичною системою практично перестав існувати.
Холодне повітря стало витікати із Заполяр’я, а замінює його тепле повітря, що надходить ззовні.
І тому за останні сорок років температура в Арктиці підвищилася вчетверо сильніше, ніж у світі, при цьому темпи потепління небезпечно прискорюються.
За місяць, що минув з моменту мого виступу, температура в Арктиці підскочила вище за норму на двадцять із лишком градусів за Цельсієм, поставивши рекорд і посиливши занепокоєння з приводу темпів танення Гренландського крижаного щита».
Сорос непрозоро натякає, що майбутнє кліматичної безпеки Людства полягає у контролі антропологічного навантаження на екосистему у арктичному радіусі.
Умовно кажучи, щоб Гренландія не розтанула, над Арктикою необхідно встановити скоординований контроль групи провідних країн світу.
Без вирішення «російського питання», зробити це неможливо, адже РФ контролює найбільшу площу Арктики (суша та льодовики).
Сорос б'є у набат:
«Кількість кліматологів, які вважають, що треба оголосити надзвичайну кліматичну ситуацію, збільшується, тому що нинішніми темпами глобальне потепління неминуче перевищить 1,5ºC.
Як заявив у лютому сер Девід Кінг, головний науковий радник британського уряду за часів Гордона Брауна, а зараз голова Консультаційної групи з питань кліматичної кризи нам потрібно «швидко скорочувати викиди парникових газів і видаляти їх надлишки з атмосфери, проте найважливіше і найневідкладніше завдання – знову заморозити Арктику».
Після артикулювання теми кліматичноїї небезпеки та необхідності «взяти під контроль Арктику», Сорос досить дискреційно переходить до теми війни в Україні:
«Важливі зміни відбулися і в іншому напрямі. Йдеться про російську війну проти України. До жовтня Україна перемагала на полі бою. ....
.... Україна скористалася цією (конфлікт між Пригожиним та армійською верхівкою) внутрішньою боротьбою у Росії.
Президент Володимир Зеленський проконсультувався з керівництвом своєї армії, яке одностайно порекомендувало прокрутити пригожинську армію у горезвісній «м'ясорубці», поки вона знаходиться в такому невигідному становищі.
Завдяки цьому українські війська зможуть організувати контратаку, коли вони отримають обіцяну їм сучасну зброю, особливо танки Леопард-2.
Це має статися приблизно у травні, але може статися й раніше.
Отже, більшість прогнозів щодо цієї війни, які я представив у Мюнхені місяць тому (зокрема, прогноз потужного українського наступу цієї весни, який рішуче змінить перебіг подій), швидше за все, збудуться.
Я, звичайно, в курсі, що ціла низка шанованих видань опублікувала статті, в яких малюється набагато похмуріша картина перспектив цієї війни. Як їх можна примирити з моєю оптимістичною думкою? Лише за допомогою успішної кампанії дезінформації».
І далі Сорос розкриває карти, пояснюючи свою смислову дискрецію у тексті статті (звісно для тих, хто вміє читати і розуміти сенси між рядків):
«Розгром російського імперіалізму матиме далекосяжні наслідки для решти світу.
Він принесе величезне полегшення відкритим суспільствам та створить колосальні проблеми для закритих.
Але що найважливіше, він дозволить світові зосередитися на найголовнішій проблемі – зміні клімату».
Отже, нинішня війна дійсно може за моєю подачею називатись Першою Світовою кліматичною війною.
Я досить багато розмірковував, який ресурс лежить у підгрунті цієї війни?
Раніше воювали за зерно, золото, метал, вугілля, нафту, природний газ.
Деякі футурологи прогнозували у 21 столітті війни за воду.
Але зараз, скоріше за все, ми спостерігаємо війну за кліматичний ресурс, що стає синонімом виживання країн та націй.
Бо навіщо тобі всі технології і гроші світу, якщо тебе змиють води Гренландії...
Дивно, що ця стаття пройшла повз членів «клубу Соросу» в Україні.
Але я вирішив написати про це. Не дякуй, Джордже :)