Мирний план Трампа – заморозка війни в Україні на період його каденції

У рамках моєї моделі «тритактної війни», розморожування та третій такт війни може початися через 5 років. Саме ризиком третього такту війни пояснюється небажання Польщі посилати в Україну своїх миротворців на лінію розмежування. Тут буде наступний принцип – що далі географічно країна ЄС від РФ, то більше в неї буде «бажання» відправити свої війська і навпаки. Адже розміщення військ на лінії розмежування – це ризик прямого залучення у війну, а географічна близькість до конфлікту може поставити під удар території таких «ближніх» країн.

Третій такт війни залежить від низки зовнішніх і внутрішніх факторів. Внутрішній фактор – це знаходження точки геополітичного балансу, української «євразійської широти», тобто рівновага на векторі ЄС-Закавказзя-Центральна Азія-Індія-Китай. Має бути геополітична пластичність, м'якість і рухливість у цивілізаційному лінку між Європою та Азією, щоб подолати руйнівну коливальну динаміку і знайти внутрішню стійкість.

Звісно, важливе зростання економіки й потенціалу сектора оборони, щоб нова війна стала неможливою через вбудовування України в геополітичні ланцюжки Глобального світу та її здатності завдати агресору неприпустимого рівня втрат. Парадоксально, але стратегія ЄС у частині євразійського вектора багато в чому визначатиметься ситуацією в Україні та позицією України. А на базі цієї стратегії формуватиметься і стратегія ЄС щодо самої України: буфер з амортизації зовнішніх ризиків або цінний союзник у рамках «української євразійської широти». Ось така взаємна діалектика.

До зовнішніх чинників варто віднести ймовірність геополітичного альянсу РФ і Китаю. Якщо він відбудеться, це різко збільшує ймовірність двох глобальних воєн: в Індо-Тихоокеанському регіоні та в Європі. Але ймовірність цього альянсу зовсім не стовідсоткова. Вона, своєю чергою, безпосередньо залежить від політики США щодо РФ і Китаю. Простими словами, чи знайде Америка новий рецепт геополітики Кіссінджера і чи зможе сформувати геополітичний трикутник РФ-Китай-США «під себе», як це вже відбувалося в 70-80-х роках минулого століття.

Тобто саме зараз формується або ключовий екзистенційний ризик існування Західної цивілізації 21 століття, або трек безпечного майбутнього на найближчі 30 років. У першому випадку балто-чорноморська дуга стане в прямому сенсі «кривавими землями», у другому – зануриться на 30 років у геополітичний сон. Наразі триває і ключова боротьба за базовий євразійський вектор міжцивілізаційного руху товарів, послуг, інвестицій і технологій. Він пройде або південніше Чорного моря, або північніше. Цим пояснюється і розвиток геополітичної ситуації на Близькому Сході та в Україні.

Найбільш важливий для нас фактор – це здатність українських політичних еліт сформувати реалістичну модель розвитку країни, а не чергове фентезі для утримання влади й мрій народу про «світле майбутнє», яке в режимі очікування вочевидь не настає.

Ну і «мир імені Трампа» навіть на 5 років – це такий геополітичний товар, який потрібно «брати». У будь-якому разі, у форматі миру ми опинимося в кращій точці й кращому стані 2030 року, ніж у форматі війни.