Вимагання комісії за «пошкоджені купюри» в обмінниках – прояв мережевої корупції

Чому вимагання комісії за так звані «зношені купюри» в українських обмінних пунктах – суцільна маніпуляція та прояв мережевої корупції в масштабах всієї країни?

Справа в тому, що вилучення зношених банкнот за комісію має відбуватися за правилами у рамках такої операції як банківське інкасо валюти.

Тобто ви здаєте у банк зношену валюту, банк чи фінкомпанія передає вам гривневий еквівалент, але саму купюру вилучає з обігу і відправляє на обмін за кордон.

Звичайно, класичне інкасо – це вилучення купюри, обмін її на нову, передача нової купюри клієнту, а потім, за бажанням, обмін її на гривню.

Але зазвичай, все відбувається простіше: клієнт здав зношену купюру і отримав гривню, сплативши комісію.

Ключова ознака валютного інкасо – вилучення зношеної купюри з обігу та її обмін на нову.

Саме за це і справляється комісія.

Тобто має виникнути законна підстава для сплати комісії, інакше комісія нараховується за «повітря».

Адже якщо валюта не вилучається з обігу, то нарахування комісії є незаконним.

Але обмінні пункти, які почали масово вимагати комісії за «зношені» банкноти, переважно долари, нікуди їх не відправляють і на нові купюри не обмінюють.

А повертають знову в обіг, переважно у тіньовий.

Забираючи собі з обігу 10-30% рентного заробітку.

Звичайно, що це змова.

І Національний банк України має не лише листи писати дрібним почерком, але просто взяти і відкликати пару ліцензій у фінансових компаній на операції з готівковою валютою.

Не хочуть брати долари, нехай кредити видають.

Ну а поки є проміжні результати.

Після публікацій та ефірів, в тому числі з моєю участю, відновився прийом доларів у терміналах Приватбанку (поповнення рахунку).

Які, до речі, відімкнули одночасно із масовою змовою щодо банкнотних комісій.

Дуже дивний збіг.

Мережевий характер корупції – це те, з чим зіткнуться справжні борці з корупцією в Україні.

Якщо такі у нас колись з'являться.