Ось що значить «денацифікація» по-руські
Скільком ще жінкам доведеться народжувати в погребах?
Коли наших мешканців взяли в полон цілим житловим комплексом…
Коли молять про допомогу жінки з пораненими дітьми…
Коли в підвалі 9 місячному немовляті вже 5 днів немає що їсти…
Коли вороги окопуються біля дитбудинку… та розставляють техніку в Бородянці біля психоневрологічного інтернату, звідки сцикливо втекло керівництво?
Коли за вихід з погреба в туалет розстріл на місці…
Це реалії сьогоднішнього дня. «Денацифікація» по-руські. А простими словами – геноцид.
В Бучі та Бородянці троє дітей з вогнепалами та осколковими не довезли до лікарні.
Прямо зараз дитина в Бучі потребує допомоги – поранення. Немає ким відвезти.
Влада Бучі повністю без зв’язку.
Моя прекрасна лікарка Irinen Taurt не виходить на зв’язок уже тиждень. Цей тиждень здається мені тисячею років. 8 років назад вона виїхала з пекла Луганщини. Вклала гроші в довгобуд, мріяла про власне житло зі своєю донечкою. А тепер – абонент недоступний.
Намагались завезти в Ворзель гумдопомогу з Грищук Рома, попали під обстріли, повернулись.
Вже не потрібно уявляти собі пекло. Ось воно.
Сьогодні вночі я складала списки на евакуацію і молилась, щоб дали гуманітарний коридор. Не дали.
Завозимо гуманітарку туди, де ще можна пробратись.
Вивозимо по 10 людей в купе з собаками, котами і папугами. Люди їдуть стоячи.
В Чорнобилі співробітники ЧАЕС в полоні 11ту добу. Годують раз на день. Нову зміну не допускають.
Швидкі телефони в мобільному: Коля гуманітарка, Наташа евакуація, Володя розселення, гарячі телефони начальника ДСНС, Нацполу та митниці.
З переписки з Виктория Кинзбурская: я як бомж, дивись. І я як бомж, лови фотку.
Скільком ще жінкам доведеться народжувати в погребах? Скільком дітям ще чекати на гуманітарний коридор в голодному і холодному підвалі?
І скільки ще годин буде народжуватись чиєсь ссикливе рішення закрити небо над нами?