Ось що значить «денацифікація» по-руські

Коли наших мешканців взяли в полон цілим житловим комплексом…

Коли молять про допомогу жінки з пораненими дітьми…

Коли в підвалі 9 місячному немовляті вже 5 днів немає що їсти…

Коли вороги окопуються біля дитбудинку… та розставляють техніку в Бородянці біля психоневрологічного інтернату, звідки сцикливо втекло керівництво?

Коли за вихід з погреба в туалет розстріл на місці…

Це реалії сьогоднішнього дня. «Денацифікація» по-руські. А простими словами – геноцид.

В Бучі та Бородянці троє дітей з вогнепалами та осколковими не довезли до лікарні.

Прямо зараз дитина в Бучі потребує допомоги – поранення. Немає ким відвезти.

Влада Бучі повністю без зв’язку.

Моя прекрасна лікарка Irinen Taurt не виходить на зв’язок уже тиждень. Цей тиждень здається мені тисячею років. 8 років назад вона виїхала з пекла Луганщини. Вклала гроші в довгобуд, мріяла про власне житло зі своєю донечкою. А тепер – абонент недоступний.

Намагались завезти в Ворзель гумдопомогу з Грищук Рома, попали під обстріли, повернулись.

Вже не потрібно уявляти собі пекло. Ось воно.

Сьогодні вночі я складала списки на евакуацію і молилась, щоб дали гуманітарний коридор. Не дали.

Завозимо гуманітарку туди, де ще можна пробратись.

Вивозимо по 10 людей в купе з собаками, котами і папугами. Люди їдуть стоячи.

В Чорнобилі співробітники ЧАЕС в полоні 11ту добу. Годують раз на день. Нову зміну не допускають.

Швидкі телефони в мобільному: Коля гуманітарка, Наташа евакуація, Володя розселення, гарячі телефони начальника ДСНС, Нацполу та митниці.

З переписки з Виктория Кинзбурская: я як бомж, дивись. І я як бомж, лови фотку.

Скільком ще жінкам доведеться народжувати в погребах? Скільком дітям ще чекати на гуманітарний коридор в голодному і холодному підвалі?

І скільки ще годин буде народжуватись чиєсь ссикливе рішення закрити небо над нами?