Чому апетити Путіна зростають і як на це реагує Європа

Путін підвищує ставки
фото: Reuters

Кремль випробовує Європу ультиматумами

До зими залишилося два тижні. Найближчими днями очікуються бурхливі події на міжнародній арені. Тому трохи додамо гостроти.

• 1 •

Росія не припиняє скоювати військові злочини, атакуючи та вбиваючи цивільних у Україні. Зазвичай я перелічую кілька епізодів. На жаль, вони є й сьогодні.

Але, гадаю, важливіше зупинитися на епізоді в Глухові (Сумська область), де двоє поліцейських – Микола Савченко та Ігор Волошко – виконали свій обов’язок: після удару російського дрона по житловому будинку кинулися рятувати людей (літню жінку та 9-річного хлопчика). Росіяни (очевидно, спостерігаючи за цим), завдали удару другим дроном. Під час повторної атаки поліцейський Савченко закрив собою дитину. Поліцейський Волошко був поранений. 

Це до того, що щодня безліч людей виконує свою роботу. Порівнювати з краківськими поліцейськими треба саме цих хлопців, а не їхніх непереконливих колег. 

Подібні епізоди в прифронтовій і фронтовій зоні трапляються щодня. Мабуть, варто про них розповідати більше.

• 2 •

За підсумками дискусії в Абу-Дабі різні ЗМІ та спікери оприлюднили російські побажання щодо переговорів про врегулювання. Про їхню неадекватність – трохи нижче.

Поки що зазначимо, що Україна прокоментувала їх досить чітко. У ніч з 14 на 15 листопада, за даними Генштабу ЗСУ:

  • Знищено циклопічний аеродром у районі м. Ахтубінськ (Астраханська область), де базується 929-й Державний льотно-випробувальний центр Міноборони РФ. Відстань – приблизно 650 від ЛБС. У мережі є відео красивої вторинної детонації авіаційних ракет. Також уражено рухомий радіовисотомір ПРВ-13. Ритм роботи аеродрому, з якого атакували Україну, буде дещо порушений, російській авіації доведеться метатися трохи більше.
  • Атаковано «дронопорт» у районі села Цимбулова (Орловська область), з якого запускають різне барахло по українських містах. Повністю розгромити його за наявних умов нереально, але регулярно завдавати ударів – цілком реально. 
  • Масштабно задимівся Нижньокамський нафтохімічний завод компанії «Сібур» (Татарстан). Внаслідок чого може бути порушений ритм виробництва спеціальних гумових деталей, без яких не обходиться бронетехніка та літаки. Це якщо дуже спрощено. Плюс неминуче буде вплив на виробництво сировини для вибухівки. Додатковий аспект – становище компанії «Сібур». Після інцидентів на найбільшому нафтогазохімічному комплексі в Тобольську та на будівництві монструозного Амурського газохімічного комплексу цей стовп російської економіки ледь затремтів. Нове масштабне задимлення в Нижньокамську додасть песимізму.
  • Там же, у Нижньокамську, постраждала одна з установок первинної переробки нафти на НПЗ «ТАІФ-НК». Я детально аналізував стан цієї «годівниці» бонз Татарстану. Сподіваюся, їм стане дуже погано.
  • Постраждали об’єкти АТ «Моноліт» (Брянська область), яке займається виробництвом та ремонтом літальних апаратів, зокрема вертольотів.
  • Під ударом опинився ряд об’єктів у Таганрозі, міст у Ростовській області тощо. 

Нижньокамськ, Перм та Уфа – це три міста, які самі росіяни нервово вказували як такі, що тимчасово не потрапили під удар за останній період. Ну, як то кажуть, на прохання трудящих. 

Ситуація на фронті зараз має свої нюанси у зв’язку з коливаннями погоди (дощ, пориви вітру), що заважає роботі дронів і дещо полегшує проникнення невеликих піхотних груп. 

Щоб зрозуміти ситуацію, читаємо Костянтина Машовця. І дізнаємося, що не тільки росіяни, а й Сили оборони України досягають тактичних успіхів у окремих точках. 

Загалом, складнощі нікуди не зникають, але вони не зникають і у ворога, а навіть наростають. Посильна допомога своїм у армії – найсвоєчасніше, що може бути. Саме СОУ задають тон переговорам.

• 3 •

За даними Bild та інших джерел, росіяни висунули вкрай неадекватні, подекуди відверто безглузді вимоги в контексті потенційного врегулювання. Вони звучать так, ніби й є тією самою «прекрасною» глобальною угодою, про яку говорив Трамп. 

Усі це вже читали: не просто відмова України від НАТО, а й вигнання з Альянсу Фінляндії, демонтаж сторонньої військової інфраструктури та її виведення з країн Центрально-Східної Європи станом на 1997 рік, переформатування Молдови за російськими лекалами.

Плюс де-факто перехід Центральної Азії під російський протекторат. Мабуть, щоб не перегинати палицю з Туреччиною, поки що вербально залишили Кавказ у спокої. 

Це – класика російської переговорної тактики, про яку я писав: піднімати ставки й «відмовлятися» лише від завідомо нездійсненних вимог, змушуючи опонентів йти на поступки. 

Чому росіяни так діють? Тому що не отримують жорсткої відповіді й раз по раз випробовують нові межі дозволеного. Зустріли опір – зупиняються, шукають інші напрямки просування.

Кремль грає на тому, що Європі вкрай складно оперативно сформулювати позицію. Особливо в ситуації, де є ознаки делегування суверенітету. Наочний приклад – формування європейської делегації в рамках переговорів про врегулювання за участю Росії та США. Упевнений, що в Кремлі хихикають з цього приводу.

Щоб вони не хихикали, Європа могла б додатково допомогти Україні, яка швидко ухвалює рішення щодо умов дискусії. Щоб за ніч горів не один НПЗ, а п’ять. І п’ять заводів ОПК. Плюс якийсь хімічний заводчик і датацентр. Тоді позиція Москви стрімко зміститься в бік першого адекватного кроку – припинення вогню.