Урок для України або Історія проведення «референдуму під контролем ООН»

Те, що сказав Сікорський у плані «референдуму ООН» для Криму, має дуже наочний аналог: Західна Сахара. Хоча вихідне становище відрізняється, механіка однакова.

Західна Сахара – це колишня іспанська колонія площею 244 тис. км&³2; (44% від розмірів території України у міжнародно визнаних межах).

Там мешкає дуже мало людей і особливо нічого немає, крім родовищ фосфатів та узбережжя океану.

На початку 1970-х років на хвилі деколонізації Іспанію почали вичавлювати, за територію суперничали Марокко, Мавританія та місцеві племена, об'єднані під егідою фронту Полісаріо.

ООН визнало за місцевими племенами право на самовизначення, яке в результаті було реалізовано у вигляді створення фронтом Полісаріо Сахарської Арабської Демократичної Республіки (її визнають понад 50 держав).

Король Марокко був іншої думки, 1975 р. він організував «зелений марш»: 350 тис. беззбройних марокканців, у т.ч. жінок і дітей, що просто зайшли на територію Західної Сахари, частина влаштувалася там. То був такий аргумент на переговорах. Що остаточно спонукало Іспанію піти.

Марокко, Мавританія та Полісаріо трохи повоювали втрьох. Мавританія через кілька років відповзла. 80% території контролює Марокко, близько 20% – фронт Полісаріо.

25 років фронт та Марокко мляво воювали, після чого домовилися про перемир'я та проведення «референдуму під контролем ООН».

І ось тут головне.

ООН у 1991 р. створило окрему місію (МООНРЗС, MINURSO) з 1,5 тис. осіб для «підготовки референдуму в Західній Сахарі» і вже понад 30 років її фінансує. У ЗС побудували кілька баз ООН, все у найкращих традиціях.

Фронт вимагає, щоб у референдумі не брали участь марокканці та їхні нащадки, які з'явилися у Західній Сахарі після 1975 р. А Марокко каже «з чого?».

Загалом референдум готують уже 33 роки. Що цілком характеризує здатність ООН щось реально врегулювати проти «права сили» навіть у пустелі. Максимум – ставити війну на паузу до чергового рецидиву.

У 2020 році Марокко ввело в ЗС війська для придушення протестів, і фронт Полісаріо вийшов з перемир'я.

З 2020 року понад 20 країн відкрили на території Західної Сахари консульства як у Марокко. Дональд Трамп, вже на виході з Білого дому, заявив про визнання Марокко суверенітету над Західною Сахарою. У липні 2023 р. це зробив Ізраїль. Де-факто – проти позиції ООН.

Смішні моменти щодо «врахування реалій на землі» почалися ще з середини 1990-х.

ЄС уклав домовленість з Марокко про морські промисли у водах, які є виключною економічною зоною Західної Сахари. Коли окремі члени ЄС (скандинави) намагалися заперечувати, мовляв, це якось неправильно, їм прямо сказали – ви що лізете? Вас це стосується? Ви там рибалитимете? Ні? Ось і помовчуйте! Це потрібно іспанцям». Скандинави тихенько відповзли.

Гармонія порушилася 2021 р. після рішення Європейського суду, що добувати рибу без обговорення з фронтом Полісаріо таки неправильно, Марокко подала апеляцію…

Модель Сікорського, по суті, передбачає м'яку передачу Криму росіянам, щоб зберегти обличчя тим, хто має начебто захищати міжнародне право, але не дуже хоче.

Це також виглядає як пас можливим наступникам Путіна. Бо для Путіна сценарій із якимись референдумами неприйнятний (Пєсков про це сказав).

Реакція українського суспільства та влади показує, що механізм офіційної здачі Криму в Україні не підтримують.

Чи можуть Україну підштовхувати до чогось подібного? Звісно можуть.

Поки що єдина реальна альтернатива – підвішувати ситуацію до настання якихось проблем у РФ і не приймати формул, які ставлять під сумнів український суверенітет над півостровом. І готуватись.